На вас чекають скарби в Національному музеї історії України
У 1998 р. захистив кандидатську дисертацію на тему історико-культурних зв'язків Середнього Подніпров'я та Скандинавії, яка була видана книжкою у 1999 р. під назвою «Нормани і слов'яни у Подесенні». Того ж року був запрошений Стокгольмським університетом на наукове стажування до Швеції та розкопки міста доби вікінгів Бірки.
Під час перебування за кордоном зацікавився історією скандинавської зброї як історичного джерела у вивченні контактів між населенням Східної та Північної Європи у добу вікінгів. Протягом 2000-2007 років опрацював фонди майже всіх основних музейних збірок Данії, Ісландії, Норвегії та Швеції. Результати цих досліджень були видані окремими книжками у 2013 та 2014 рр.
З 2000 року діяльність Федора Андрощука була пов'язана з декількома установами Швеції: Стокгольмським університетом (2000-2007), Державним історичним музеєм Швеції (2000-2006; 2014-2019), Музеєм міста Сигтуна (2006, 2010, 2011), Упсальським університетом (2009-2014) та приватним консультативним підприємством Arkeologikonsult (2007-2009).
У 2013 та 2016 рр. видавництвом Упсальського університету були видані англійською мовою книжки «Вікінги на Сході» й «Візантія та світ вікінгів». У 2012 р. він був обраний дійсним членом колегії дослідників Шведського Інституту у Стамбулі, а у 2017 р. делегатом від Швеції на світовому конгресі з вивчення вікінгів (18th Viking Congress).
У 2004 році з ініціативи Федора Андрощука на базі Національного музею історії України було проведено виставку копій рунічних каменів «Вікінги на Східному шляху». Велика частина експонатів музею увійшли до каталогу «Скандинавські старожитності Південної Русі», який був виданий у Парижі 2012 року. Співпраця з співробітниками музею та Інститутом археології НАН України були головними передумовами виходу як цього каталогу, так і книжок «Вікінги на Сході» та «Мечі вікінгів». Монографія «Мечі вікінгів» стала основою докторської дисертації, яку Федір Андрощук захистив у Інституті археології НАН України у 2014 р. (опонентом виступив Анатолій Кирпичников).
Окрім історії та археології, до наукових інтересів Федора Андрощука належать питання ранньосередньовічної нумізматики. Протягом 2014-2017 рр. на базі Державного історичного музею Швеції він керував науковими проєктами, метою яких було вивчення срібних візантійських монет та їх скандинавських і руських імітацій. Результати цієї роботи були опубліковані у книзі «Images of Power» (Образи влади), яка була презентована у жовтні 2016 р. у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику.
У 2017 році київське видавництво Laurus видало книжку Федора Андрощука «Осеберг: загадки королівського кургану».
Автор публікацій у загальноукраїнській пресі про актуальні питання збереження культурної спадщини, пам'яткоохоронну справу та розвиток музеїв.
У 2020 р. обраний генеральним директором Національного музею історії України. У своїй програмі та публічних виступах наголошує на вивченні скандинавського досвіду в українському музейництві.
У багаторічної керівниці секції археології Олени Миколаївни Кухарської навчалися в свій час й співробітники музею Сергій Діденко та Ірина Костюк.
“У музеї наші манівці проводили дослідження, тут відбувалися цікаві практикуми зі спеціалістами, квести, екскурсії, ми брали участь у конференціях, школярі захищали свої наукові роботи. Експонати ставали темами для досліджень, музейні науковці консультували наших учнів”, - перераховує Софія Максимівна Сивенко.
Карантин не зупинив співпрацю. Минулої осені Київська МАН влаштувала онлайн-квест «Загублений паспорт», присвячений Михайлу Грушевському. Важливу роль у змаганні мав закордонний паспорт українського історика, публіциста та політика, що зберігається в колекції музею. А переможці квесту пройшли інтерактивний квест безпосередньо в НМІУ: школярі шукали таємні знання, золото та інші скарби.
«На Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України найпопулярніші напрямки - історія України та всесвітня історія, шкільні предмети. Щодо решти секцій часто спостерігається спадковість: батьки, які займалися в цих секціях, приводять своїх дітей. Я сама є випускницею гуртка археології, саме першого його випуску. Це цікава практика: експедиції, розвідки, поїздки, профорієнтація та потужна підготовка до дорослого життя. В Олени Миколаївни Кухарської є сильна археологічна школа, її випускники працюють по всьому світу, продовжують теми, які починали ще на заняттях у секції», - згадує Софія Максимівна Сивенко.
Музей і Київська МАН планують раз на місяць проводити онлайн-екскурсії або інші активності. Також ми чекаємо зустрічей в офлайні, коли це дозволять карантинні обмеження. Нагадаємо, що музей радий співпраці зі школами та іншими навчальними закладами. Співробітники музею залюбки готові поділитися знаннями про скарби, які вони зберігають.
