ПРАЦЮЄМО, МРІЄМО ТА ПЕРЕМАГАЄМО!

Куць Валерія Євгеніївна, учениця 11-го класу Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О. О. Богомольця м. Києва, вихованка відділення Екології та аграрних наук.

«На питання «Як я ставлюся до війни?» у мене є тільки одна відповідь:

“Я її боюся!”

І це страх не тільки за своє життя. Це страх за мою сім’ю,  мою Країну, за все людство…

Війна залишає за собою розруху - розбиті бомбардуваннями будинки, вулиці, заводи, і, навіть, цілі міста, а разом з ними й зламані людські долі… Днями ми отримали звістку про те, що у мого хресного знищено будинок, у моїх знайомих поранено чоловіка, хтось не дочекався батька або сина, хтось повернувся з війни інвалідом… Чи замислюються про це ті, хто знає про війну лише зі сторінок підручників і військових фільмів? Думаю що ні. Хоча ніхто з нас не застрахований, що через час війна прийде і в його будинок. А тут ще  ядерна загроза… Знаєте,  цього року я працювала над темою «Значення деяких йодовмісних рослин в умовах йододефіциту та їх антибактеріальна активність».  В літературному огляді наводила приклади Чорнобильської катастрофи та її багаторічні наслідки? Що, знову?

 Я ніколи не забуду 24 лютого 2022 року, коли мій тато закричав: «Почалось!»… З перших днів ми допомагаємо нашим ЗСУ, нужденним, багатодітним родинам…

Ви запитаєте: “Як я ставлюся до війни?”

У мене є тільки одна відповідь: “Я її боюся!”