Учні Київської МАН стали призерами VІІ Всеукраїнської науково-технічної виставки-конкурсу молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України»
Ми пишаємось високою оцінкою творчих розробок наших юних винахідників, які стали призерами VІІ Всеукраїнської науково-технічної виставки-конкурсу молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України»:
ІІ місце у номінації «Екологія та ресурсозбереження» посів Бойко Павло Олександрович, учень 11 класу гімназії “Академія”, автор проекту «Визначення ефективності геотермального теплового насоса»;
ІІІ місце у номінації «Технічна творчість та винахідництво» посів Наконечний Олексій Володимирович, учень 10 класу ліцею №208, вихованець Станції юних техніків Центру науково-технічної творчості молоді Дніпровського району, автор проекту «Безпілотний плавучий транспортний апарат».
Наші учасники конкурсу почули багато позитивних відгуків і конструктивних пропозицій від професіоналів та науковців, відчули конкурентоздатність своїх досягнень та одержали унікальну можливість вдосконалити власні розробки у майбутньому:
Глушко Богдан Сергійович, учень 11 класу Технічного ліцею Дніпровського району, автор проекту «Пристрій для збору та аналізу параметрів кристалічних тіл», виступав у номінації «Матеріалознавство та перспективні технології»;
Житник Дмитро Олександрович, учень 11 класу Природничо-наукового ліцею № 145, автор проекту «Прилад для очищення повітря приміщень від радіоактивного радону та його дочірніх продуктів розпаду», виступав у номінації «Технічна творчість та винахідництво»;
Жартовська Елізавета Сергіївна, учениця 11 класу гімназії “Академія”, єдина дівчина у нашій команді, автор проекту «Підвищення ефективності систем протипожежного водопроводу висотних будівель використанням водних вогнегасних речовин», виступала у номінації «Матеріалознавство та перспективні технології».
Наконечний Олексій розповів нам про свій творчий шлях: «Мій батько - конструктор зі стажем. Саме тому в мене з'явилась жага до винахідництва, яку підсилювала його допомога в усіх починаннях. Спочатку я намагався вдосконалити моделі автомобілів та літаків, які використовувалися на змаганнях з автомодельного та авіамодельного спорту. З плином часу ідеї ставали все більш незвичайними і оригінальними. Але тут, мене чекали проблеми в матеріальному сенсі. Дуже складно знаходити матеріали для макетів, тому що я займаюся більше електронікою та радіокерованими пристроями. А, особливо зараз, вони для мене занадто дорогі. Це впливає і на якість макетів, і на їх дієздатність. Але все ж таки, ніщо не зупинить в мені прагнення до винахідництва. Хочу взяти участь у більшій кількості конкурсів, тому що в мене є ідея, яка може змінити дуже багато проблем в окремій галузі. На мою думку, зараз світ змінюється і будуть ставати актуальним проблеми альтернативної енергетики та роботизації. А навчання у фізико-математичному ліцеї допомагає отримати поглиблені знання, які я використовую у своїх пристроях. Під час участі у конкурсі "Майбутнє України", я отримав невичерпний досвід, який допоможе мені у майбутньому. Мені б дуже хотілося поїхати на навчання та отримання нового досвіду у закордонний ВНЗ, в якому, буде можливість створювати та вдосконалювати свої винаходи. Безпілотний плавучий транспортний апарат, який я презентую на конкурсі, допомогає людям, які тонуть на воді. Але це не єдина можлива сфера його використання. Також він може виконувати військові завдання, гідролокацію акваторій та доставку риболовецького обладнання. Безпілотників, які працюють у повітрі – багато, а тих що плавають – майже немає, тому обрана тема – надзвичайно актуальна.»
Павло Бойко поділився із нами історією власного успіху: «З самого раннього дитинства мене привчали батьки цікавитися наукою. В моїй школі з середніх класів заохочували писати наукові роботи. Так і почалася моя технічна діяльність. Я перепробував велику кількість тем в різних напрямах науки. А потім зустрів свого наукового керівника, В.В.Задвернюка- старшого викладача кафедри Теплотехніки та енергозбереження ІЕЕ НТУУ «КПІ», з яким, на даний момент, працюю вже 3 роки. Він зацікавив мене писати роботу в сфері енергозбереження, у якій я розглянув важливе питання для сучасності і майбутнього - використання низькопотенціальної енергії для потреб енергоспоживання, що забезпечить економію вичерпних копалин традиційної схеми отримання енергії. Мені вдалося провести обстеження низькопотенціальних джерел тепла – ґрунту, проаналізувати технічні та енергетичні можливості альтернативного способу вироблення теплової енергії за допомогою геотермального теплового насоса та визначити його ефективність. Мною була досліджена структура ґрунту на глибині 1,7 метра, зроблений замір температури ґрунту на глибині 1метра та 1,7метра, який дає можливість зробити висновок, що найоптимальнішою глибиною прокладання грунтового колектора є 1,7-2 метра. Також по температурі був встановлений коефіцієнт питомої теплоємкості ґрунту і розрахована площа зовнішнього горизонтального ґрунтового колектора. Для підтвердження результатів було зроблено повторні заміри температури, визначена ефективність теплового насоса засобами програми Retscreen та отриманий графік залежності фінансових показників від часу».
Дмитро Житник презентував нам власні наукові пріоритети та ключові розробки: «Я займався в гуртку радіоелектроніки КПДЮ з 7 років, хоча технікою цікавився з раннього дитинства. Багато чому мене навчили дідусь та тато, які залучали мене до ремонту техніки та інших «чоловічих справ». Я цікавлюсь багато чим у житті, але все це пов’язано з технікою та винахідництвом. Я дуже люблю щось робити своїми руками. Найважливішими своїми проектами вважаю прилад для експериментальних досліджень з передпосівної обробки насіння методом електромагнітного опромінення високою частотою та прилад для очищення повітря приміщень від радону та його дочірніх продуктів розпаду методом електростатичної адсорбції. Цей спосіб запобігання накопиченню радону в повітрі суттєво відрізняється від існуючих своєю ефективністю, екологічністю, економічністю та простотою використання.
Вважаю, що участь у подібних конкурсах такого рівня – це неоцінений досвід - у спілкуванні, захисті, подачі та оформлення своєї ідеї. Порівняно з іншими, краще бачиш рівень своєї наукової роботи, усі переваги та недоліки, недоробки… Ще дуже важливим вважаю спілкування з однодумцями: однолітками та старшими, можливо, майбутніми керівниками. На конкурсах мені подобається серйозний науковий підхід до проектів, різноманітність складу журі. Навіть після складних запитань, виникають нові творчі ідеї.Усім майбутнім учасникам конкурсів я б хотів побажати наполегливості та віри у себе. Здобути перше місце на інших конкурсах (Інтел-техно 2016) мені допомогло поєднання хоббі та зацікавленості у різних сферах науки.»
Глушко Богдан розкрив перед нами головний секрет власного творчого натхнення: «Участь у конкурсі «Майбутнє України» другий рік поспіль є для мене чимось абсолютно надзвичайним: навколо – десятки проектів талановитих школярів з усієї країни, безліч цікавих ідей та концепцій, покликаних змінити нашу державу навіть не у найближчому майбутньому, а вже зараз – ці аспекти дійсно вражають. Скажу чесно, при роботі над проектом сумнівався: чи будуть сприйняті мої напрацювання всерйоз, чи дійсно в них є певна перспектива; чи не помилився я з темою? Коли ж побачив усе на власні очі, відчув усю атмосферу конкурсу, а у минулому році дізнався, що отримав призове місце - стало зрозуміло, що усі зусилля у роботі над проектом, години розробок та напрацювань, не були даремні. І тут немає жодного секрету: головне – це повірити у власні сили, не здатися, не відступити назад, навіть якщо спадає на думку, що все дарма. Варто розуміти, що те, над чим ви працюєте зараз – потрібно не лише вам, і в майбутньому може принести користь науці та суспільству – а цей факт є потужною мотивацією до подальшого продовження роботи».
Жартовська Елізавета акцентувала нашу увагу на конкурентних перевагах власного проекту: «В своїй роботі я розглядала важливу проблему експлуатації систем централізованого водопостачання, в тому числі систем внутрішнього протипожежного водопроводу, якою є корозія та біологічне заростання внутрішньої поверхні трубопроводів водопровідної мережі та, як наслідок, зростання гідравлічного опору труб та їх аварійність. Вперше я запропонувала використовувати в якості добавки, що покращує фізико-хімічні властивості води в системі внутрішнього протипожежного водопроводу, водорозчинну полімерну сполуку – полігексаметиленгуанідингідрохлорид. Її додавання в концентрації 3 мг/л дозволяє знизити поверхневий натяг вогнегасної рідини на 21,7 %, зменшити втрати напору вогнегасної речовини на 13 %, знизити перманганатну окиснюваність води в 2,81 рази, зменшити загальний вміст заліза в 3,66 рази та забезпечує підвищення ефективності гасіння горючих рідин тонко розпиленими струменями в 2,14 рази. Це чудові результаті на цей момент, але досліди все ще продовжуються. Я займаюся цією темою, бо з дитинства дідусем - професором хімічних наук мені прищеплювалася любов до науки. Перші свої починання я робила під його керівництвом, зараз, на жаль, вже одна. Крім науки, я закінчила музичну школу і дуже люблю малювати. Але роботу в майбутньому я хочу пов'язати звичайно ж з наукою, переважно хімією».
Бажаємо нашим учасникам VІІ Всеукраїнської науково-технічної виставки-конкурсу молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України» натхнення, успіху у реалізації власних інноваційних проектів та нових творчих досягнень!
