Олександр Яцунь: «Київська МАН відкриває молоді дарування, і це ми хочемо підтримати»
Які на сьогодні першочергові завдання стоять перед Київською міською організацією Профспілки працівників освіти і науки України, яку Ви очолюєте?
Насамперед, ми разом із міським управлінням освіти відстоюємо у профільній комісії Київради ті соціальні гарантії і ту гідну оплату праці, які мають бути закладені в міський бюджет 2012-го року. Перед нами стоїть завдання зберегти ті соціальні надбавки, які наразі є – на рівні 20% доплат до посадових окладів для всіх категорій освітян. Кожного року рівень цих доплат нам доводиться відстоювати – бо грошей в бюджеті, як завжди, не вистачає. Ми переконуємо депутатів, що доплати необхідні. Ми хочемо, аби визнання столичного вчителя, його високий статус підтримувалися і відповідним рівнем бюджетної політики. Впродовж наступного року зарплата вчителя буде збільшуватися, бо буде збільшуватись посадовий оклад згідно посадової сітки. Зазначимо, що всі наші конкурси – і «Моя перша вчителька», і «Педагогічні династії», і «Педагогічні сходинки» – ми організовуємо за рахунок профспілкових бюджетів – ми державних коштів не просимо, і, фактично, їх і немає.
Розкажіть, будь ласка, про ці конкурси більше.
Конкурси проводились в 2011 році.
Конкурс «Педагогічні династії» був присвячений святу Восьмого березня і проводився навесні. Від кожного району Києва ми запросили по одній педагогічній династії. Умовою була наявність в династії не менше трьох поколінь вчителів. На жаль, вчителі не завжди відчувають
турботу і увагу з боку держави, а моральні чинники, повага, визнання дуже потрібні у їхній нелегкій праці, коли витрачається багато часу і зусиль у благородній справі виховання молодого покоління. Тож ми запросили столичні династії вчителів в міський Будинок вчителя на свято. Наприклад, у Шевченківському районі міста Києва ми знайшли династію вчителів, яка налічує більше ніж 200 років – їх можна вже вписати золотими буквами в історію педагогіки міста Києва.
Конкурс «Перша вчителька» був нашим спільним із Національним педагогічним університетом імені М. Драгоманова, але він переріс межі Києва і став всеукраїнським. Він проводився в листопаді 2011 року, фінал був у двадцятих числах листопада. Суть конкурсу полягала в тому, що необхідно було озвучити своє ставлення до першої вчительки – або у формі віршів, або есе, оповідання, нарис, стаття. Ми запросили шанованого українського поета Андрія Демиденка очолити журі, до якого також увійшов Василь Кремень, президент Національної Академії педагогічних наук України, та ректор Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова Віктор Андрющенко, інші поважні фахівці. Подали на конкурс більше тисячі робіт, а було відібрано 62 роботи. Вік учасників конкурсу – від 6 до 80 років. Навіть поважні сиві професори також брали участь.
Конкурс «Перші сходинки» проводився з 1 вересня по 25 листопада 2011 року. Молодим педагогам необхідне самовираження, разом з тим вони отримують мізерні зарплати, це трохи більше 1000 гривен на місяць, то ж вкрай потребують підтримки як Головного управління освіти міста Києва, так і Київської міської організації Профспілки освіти і науки України. Тому ми організували такий конкурс, аби показати наших зірочок на міському рівні. Потім ми розповімо нашим соціальним партнерам про такий конкурс, який в наступному році, можливо, розширимо, ‒ залучимо більше молодих спеціалістів, молодих педагогів. Вони зможуть через свої твори та власне світосприйняття розкритися. Ми хочемо, аби кожен молодий педагог, якщо поки що не в економічному плані, то хоча б у моральному ‒ був визнаний.
Яке заохочення необхідно молодим педагогам, аби вони погоджувалися працювати за фахом?
На наш погляд, у першу чергу потрібне покликання. Економічне підґрунтя (оплата праці) також мають бути гідними. Ми підрахували вартість споживчого кошика, яка становить десь 2200-2400 гривень на місяць – це та мінімальна платня, яку має отримувати вчитель, що переступив поріг школи після закінчення вищого навчального закладу. До речі, у цьому році ми оздоровили в кращих закладах 1700 дітей вчителів міста Києва. Близько 1800 вчителів наразі стоять у черзі на отримання житла, але, на жаль, на рік можна отримати лише 10 квартир безкоштовно – тому зараз завдяки голові КМДА Олександру Попову розроблена пільгова програма змішаного фінансування будівництва житла, 50% на 50%, коли є кредитування на певний термін половини вартості житла для того, хто його купує. Хоча й заплатити 50% від вартості квартири для вчителя – це велика сума. Але ми намагаємося різними соціальними пакетами допомагати вчителям. У нас також діє програма, коли колеги з вищих навчальних закладів допомагають з тимчасовим житлом у гуртожитках вчителям, які шукають житло в Києві.
В якому форматі Ви найближчим часом плануєте поглиблювати співпрацю із Київською МАН?
Ми через керівника секції біофізики Київської МАН Ірину Хован будемо налагоджувати неформальний місточок. Ірина увійде до Ради молодих педагогів і ми її попросимо, аби вона стала нашим провідником між Київською міською організацією Профспілки освіти і науки України та Київською МАН. Все починається з Києва – якщо ми зреалізуємо свої інтереси і той соціальний захист, якого ми хочемо, на рівні столиці, то надалі легше буде це реалізовувати й на рівні всієї країни ‒ аби це мав кожен працівник освіти. Зазначу, що Київська МАН відкриває молоді дарування, і це ми теж хочемо підтримати.
Що Вас особисто вразило в роботі Ірини Хован, що була подана на конкурс «Педагогічні сходинки»?
Звичайно, я особисто знайомий з її роботою. Мене зворушила її компетентність, а також нестандартність думки, її любов до дітей та незамулений погляд на сучасний стан справ в освіті. В неї є критичне мислення, але воно таке: «починай із себе». Що особисто я зробила для того, щоб освіта була сучасною, а мої вихованці і я були лідерами? Їй вдалося відповісти на ці питання і, я вважаю, це вдасться й київській освіті. У 2012 році між Київською міською організацією Профспілки освіти і науки України та Київською МАН буде підписана угода про співпрацю.
Напередодні Нового року хочу побажати Київській МАН, до якої я завжди ставлюся з великою повагою та хвилюванням, творчих злетів. Людям, які працюють в такому потужному, дуже потрібному проекті – натхнення та завзяття! Тому що це ‒ перші сходинки для становлення молодих науковців, вчених, та й взагалі громадян України, які завтра будуть відстоювати не лише нові технології, але і першість Києва на всіх рівнях – як на всеукраїнському, так і на європейському.
Інтерв’ю записала Олена Дудко
