Війна та журналістика

Як працюють військові журналісти у бойових умовах? Якими якостями відрізняються? Який їх внесок у написання історії героїчної боротьби українців проти агресора? Чому треба записувати та зберігати особисті спогади людей про війну? Чому так важливі для збереження правди щоденники, вірші, пісні, книги, написані в часи війни?

На ці питання вихованці відділення суспільних комунікацій та старшокласники ліцею №22 міста Києва, які опановують медіамайстерність, шукали відповіді в день третьої річниці початку широкомасштабної російсько-української війни з нагоди Дня військового журналіста. І допомагали їм в цьому військовий журналіст, керівниця відділу комунікацій однієї з військових частин Інна Ковалів і завідувачка відділення суспільних комунікацій Київської МАН Ольга Сухомлин.

Школярі з щирою зацікавленістю питали Інну Ковалів про те, як складається день у військового журналіста, які завдання доводиться виконувати, чи були випадки застосовувати зброю, як вдається в умовах небезпеки розповідати про подвиги наших захисників і  зберігати військову таємницю, як відрізнити фейки від правдивої інформації.

Дуже емоційною зі сльозами на очах була розмова про особисті враження і пережите під час війни. Ольга Сухомлин розповідала про тяжкі долі деяких українських письменників, які загинули від агресора, але залишили по собі книжки про пережите, які мають надзвичайну цінність і для нас, і для мешканців інших країн, а також читала власні вірші про події у Бучі. А школярі ліцею №22 заспівали пісню про любов до України, яку надихнули створити випробування останніх трьох років.

Зворушені були усі, що й відзначила директорка ліцею №22 Романа Чаусова, і щиро дякувала гостям і відзначила, що співпраця з Київською МАН розвивається і наповнюється новим змістом.