Зміна медіаторів комунікації та «візуальний поворот»

Насамперед Катерина Сергіївна звернула увагу на те, що перехід до візуального розпочався з інтенсифікацією розвитку техніки. «Розвиток технічних засобів – це прямий шлях до візуального», - говорив видатний німецький інтелектуал, літературний критик, філософ, соціолог, перекладач, радіоведучий та есеїст Вальтер Беньямін, у своєму есе «Мистецтво в епоху технічної відтворюваності».
Візуальний перехід передбачає, перш за все, зміну медіаторів комунікації: усномовні, письмово-текстуальні й електронні (візуальні).
Саме по собі візуальне це те, що сприймається зором: зображуване, наочне, образне, надане, доступне для огляду, уявне. При переході до візуального у сприйнятті та мисленні відбуваються зміни. Оскільки, візуальне апелює не до мислення, розуму, розсудку, раціональності людини, а до почуттів, емоцій, несвідомого, то й людина, яка сприймає картинку, більше не бажає її розуміти, а прагне отримувати від неї емоції. Перевага візуального не в змісті, а у формальних аспектах, які представляє зображення.
Сьогодні людина надто перенасичена візуальним. До перенасичення призводить надмірна кількість інформації.
Підсумувати вищевикладене хочеться словами того ж Вальтера Беньяміна: «Зачарованість зображенням зникає через множинність копіювань та тиражування». Звідси й випливає ефект перенасичення та пошуки постійно нового відеоконтенту.