ЯК НАРОДЖУЄТЬСЯ ТАЛАНТ – ТАЛАНТ ПИСЬМЕННИКА…
«Для мене особливу таку радість і гордість викликає те, що сьогодні Мала академія наук набула особливого авторитету й престижності, а також вийшла на світовий науково-освітній простір, а саме – співпрацю з «ЮНЕСКО», з Європою. І це, на мою думку, велика заслуга президента Малої академії наук України Станіслава Олексійовича Довгого, а також академіка Національної академії наук України Бориса Євгеновича Патона, які приділяють велику увагу розбудові академії. – А я один з тих найближчих помічників, які стараються підіймати передусім гуманітарні науки, бо сам ближчий до літератури, мови, мистецтвознавства, фольклору та етнології. Я б особливо звернув увагу на те, що за останні роки надзвичайно піднявся рівень підготовки МАНівців до того, щоб конкурувати не тільки на загальноукраїнському рівні, а й на світовому. Це говорить про те, що Україна має велике наукове майбутнє», – розповідає Микола Григорович.
Також нас цікавило питання, чому саме «наукове майбутнє нашої нації» активно полишає Україну, їде працювати за кордон й залишається жити там. На що Микола Григорович відповів, що така тенденція існує давно, ще з радянських часів, коли ця імперія була закритою системою, а те, що відбувалося на Заході, було недосяжне, тому ніхто не міг і мріяти про навчання за кордоном… І ось, тут раптом «відкрилася завіса», яка надає такі можливості молодому науковцю, який шукає себе, хоче реалізуватися, здобути гарну освіту… Можливо, щоб потім повернутися до України і почати її розбудовувати, покращувати.
– Безперечно, така проблема існує і сьогодні. «Я переконаний, що наша влада повинна реагувати на це, бо тут річ не лише у молоді… А в тому, що держава втрачає найбільш продуктивну робочу силу. Виїжджає дуже багато енергійних, підготовлених молодих фахівців, які працюють на іншу економіку, на чужі держави, а Україна знесилюється, і це є дуже тривожним симптомом», – продовжує свою думку науковець.
Наступним питанням для обговорення стала тема критеріїв оцінювання наукових робіт.
– Сьогодні є загальні критерії оцінювання наукових робіт учнів-членів МАН. Ви вважаєте їх досконалими? Чи маєте якісь власні критерії оцінювання?
– Перш за все, у роботі мене цікавить самостійність мислення. Завжди приваблює те, що молодий науковець може вільно мислити, роздумувати над тим предметом, темою чи проблемою, яку обрав, і тоді я бачу індивідуальність, бачу особистість. А те, якого року народився той чи інший письменник, коли написано той чи інший твір і які там головні герої – мене найменше цікавить, тому що це можна зараз дізнатися з будь-якого джерела; а от чи мислить людина самостійно, чи має вона свою думку – ось головний критерій.
–Уявімо, що Ви сьогодні школяр 14-16 років. Яку тему Ви обрали б для своєї науково-дослідницької роботи?
–Той час, коли мені було 14-16 років, – це повоєнне дитинство – час, коли не вистачало педагогів, не вивчалися іноземні мові, я не бачив книжок з географії та біології, тому, чесно кажучи, відчував себе « неуком». Але якби сталося таке диво, і я міг би перекинутися у той час, мене найбільше цікавило б те, як народжується талант – талант письменника, як він розвивається, чому він з’являється. Ось ця таємниця появи унікальної особистості, яка володіє даром творити новий світ, світ художній, світ іншої реальності мене завжди цікавила. Я читав досить багато прекрасних робіт філософа Артура Шопенгауера про геніїв. Є в Івана Буніна чудове есе про Льва Толстого, де він пише про соціальний третій клас… На сьогодні є багато праць, у яких робляться спроби це зрозуміти, але ніхто не може пізнати цю таємницю.
Наша зустріч з паном Жулинським закінчилася тим, що він процитував відомого українського поета Т.Г. Шевченка:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Чудової всім весни!
Ірина Кондратенко,
член секції журналістики
Київської МАН
