Вихованці відділення суспільних комунікацій, проєкт #незалежність30

Вони молодші за нашу Незалежність. Деталі й подробиці життя за «совєтів» знають із книжок, фільмів та розповідей батьків із бабусями-дідусями. У них своє бачення свободи і перспектив розвитку країни. Вони прагнуть бути справжніми у незалежними. Вони – члени секції "Медіамайстерності" відділення суспільних комунікацій Київського Малої академії наук.

"Незалежність для мене – це більше про дорослість та зрілість. Не всі готові до випробування свободою. Окрім усіх переваг, що нам дарує воля, варто пам'ятати, що це доволі-таки тяжкий тягар. По-справжньому незалежним ти стаєш тоді, коли маєш змогу подбати про себе та своїх близьких.
До того ж, як для частинки нації, для мене дуже важливим є право на незалежність у думках, їх висловленні та доведенні. Незалежністю також можна назвати уміння дотримуватись власних поглядів та захищати їх у вирі нав'язливої інформаційної навали.
Незалежність для мене — це свобода слова, здатність піклуватися та нести відповідальність не тільки за себе, а й за ближнього. Це – активна громадянська позиція. Тількі небайдужі громадяни здатні щось змінювати на краще та плекати незалежність власної держави. Щиро зичу процвітання моїм незалежним співвітчизникам. З днем народження, Україно!"

Єлизавета Стрілець

 

 

"Вважаю себе справжньою українкою. Тому незалежність для мене – це перш за все гордість. За нашу історію. За наших героїв. Тих, що захищають країну від ворога, і тих, хто виборюють для неї олімпійські медалі.
Незалежність – це вільна людина. Понад усе.
Це право обирати своє майбутнє."

Валерія Шевчук

 

 

"Незалежність.
не-за-леж-ність.
Та, що ні від кого не залежить. Та, що не має залежностей.

Зазвичай, мало хто взмозі похизуватися повною їх (залежностей) відсутністю. Так чи інакше, всі мають певного роду пагубні звички або оточення, що отруює життя. Щоб їх позбутися, потрібно пройти довжелезний шлях з крові сліз та поту. І вона його проходить. Проходить, крізь терени, втрачаючи мільйони своїх душ та тіл, крізь роки смутку та постійної роботи над собою та один над одним. Незлічену кількість разів повертаючись на початок, до болі стираючи кістки та в м'ясо рвучи гідність. Їй доводилось віддавати все – до останнього подиху. Все, крім волі, яка вже багато років слугує вірною милицею кожному, хто зве себе братом і сестрою.

Залежна.
За-леж-на.
Скільки разів вона це чула? Скільки разів її змушували в це повірити? Скільки разів вона знаходила сили закрити вуха та продовжити рух. Скільки разів вона доводила, що її не зламати?

Незалежна.
А ще – вільна, невгамовна, вируюча. Рідна. Я обіцяю, що буду тримати небо руками над твоєю головою, щоб тільки ми могли іти далі разом. З днем народження, моя славетна зірко.
З днем твоєї незалежності, Україно."

Марія Ямкова