Враження від екскурсії вихованців астрономічного гуртка КМАН до астрономічної обсерваторії
Коваленко Яна,
гурток астрономії і астрофізики секції фізики та астрономії Київської МАН (учениця 11-А класу
ЗЗСО №45 Подільського району
м. Києва)
А чи бачили ви коли-небудь своє сузір’я на небі? Або подвійну зірку? Чи бачили ви кратери Місяця настільки близько, наче просто зараз можна черпнути власною рукою всю магію нашого супутника? А я бачила! І не тільки це! Ще багато-багато іншого, спішу поділитися цим з вами!
Небагато киян знає, що в околицях нашого міста є астрономічна обсерваторія, де можна провести ніч за спостереженням зоряного неба. Розташована вона у селі Лісники Києво-Святошинського району, що за 16 км від станції метро «Видубичі». Це наукова спостережна станція, яка належить Київському національному університету імені Тараса Шевченка, або ще відома вона як Київська кометна станція. Романтика: ти, телескоп і космос…
Магія починається із самого знайомства з обсерваторією. На перший погляд – звичайнісінька кругла будівля із простим куполом. І перше моє питання стосувалось того, як же дивитись на зорі через стіну? В куполі є отвір, що відкривається, але і сам купол може обертатися туди, куди побажаєш!
Чим далі, тим більше відчуваєш себе наче в казці: все небо у твоїх руках… чи доцільніше сказати: у твоєму телескопі? Швидко стемніло, швидко замерехтіли перші білі крапочки. А ми тим часом вже активно визначали розташування зірок і планет на той момент. До речі, тепер я знаю, як дуже просто неозброєним оком визначити, що бачиш: зірку чи планету. Зірки мерехтять, а от планети – ні.
Отже, першим нашим об’єктом спостереження був Сатурн. Бачили все: кільця, його колір, незвичайні дрібні розмежування на самій планеті, щілину Кассіні.
За ним – Марс. Такий червоненький, наче передавав вже зовсім інший характер. Сміливий, розкутий, яскравий. Нам пощастило побачити його полярні шапки, порівняти їх можна з нашими Антарктикою і Антарктидою.
А також Уран. Та він такий далекий від нас, тому добре розглянути поверхню цього жителя Всесвіту не вдалося, спостерігали лише маленький, як горошина, блакитний диск у темних космічних просторах.
О другій годині ночі вирішили призупинитись, подрімали до четвертої ранку і знову взялися до діла. Розглядали сузір’я, робили знімки комети 21P/Джакобіні-Циннера та визначали її небесні координати. Чи варто описувати всю небесну красу, яку мені довелося споглядати? Уявіть собі, що за одну ніч ми змогли побачити також: дві комети, початок метеорного потоку Драконід, Місяць в останній фазі, розглянути пояс Оріона, зорі Бетельгейзе, Сіріус, Полярну зорю, Вегу, Альдебаран, Денеб, Альтаїр – «око» Лебедя, Капеллу, Проціон, скупчення Плеяди та Гіади, галактику Андромеди, туманність Сатурна тощо. А вранці на обрії спостерігали невимовно красивий, багряний схід Сонця. За час спостережень ми навчились користуватись телескопом, робити знімки зоряних ділянок та аналізувати їх дані. Освоїли декілька астрономічних, призначених для астрометрії небесних світил і для керування роботою телескопа.
Трохи стомлена, але з морем яскравих вражень, я повернулась додому. Тепер, коли я учергове підведу очі до зір, я з упевненістю зможу сказати, що знаю про них не лише зі сторінок астрономічних атласів та книг, а й з власних спостережень. Також я зможу похвалитися перед друзями, що без проблем відшукаю будь-яке сузір’я на нічному небі. І хочеться погодитись з висловом Дж. Бруно про те, що «усі речі перебувають у Всесвіті, і Всесвіт – у всіх речах: ми у ньому, він у нас». Так все сходиться у довершеній єдності.
Величезну подяку висловлюю науковому керівнику Баранському Олександру Ростиславовичу та співробітникам спостережної станції за надану мені та іншим учням нашої школи можливість долучитися до настільки цікавого процесу – дослідження Всесвіту.
Спостерігайте за величним Космосом, захоплюйтесь зорями і розвивайте свій світогляд!
