Відродити і зберегти…
Захід проводився на базі та за дружньої підтримки нашого партнера – школи І-ІІІ ступенів № 218 Деснянського району міста Києва.
Модерацію та підготовку майстер-класу здійснювали: Тетяна Кот – завідувач відділення філософії та суспільствознавства КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді», керівник секції «Правознавство», Вікторія Пінчук – вчитель історії, старший вчитель школи І-ІІІ ступенів № 218 Деснянського району міста Києва.
Учнівську спільноту представляли вихованці школи І-ІІІ ступенів №218, СШ І-ІІІ ступенів №202 з поглибленим вивченням природничо-математичних наук, гімназії НПУ імені М.П. Драгоманова, Українського гуманітарного ліцею КНУ імені Тараса Шевченка, СШ №36 імені С.П. Корольова, школи І-ІІІ ступенів №175 ім. В. Марченка, СШ №105 з поглибленим вивченням предметів суспільно-гуманітарного циклу, гімназії №283, гімназії №39 ім. Богдана Хмельницького, ліцею «Голосіївський» №241, школи І-ІІІ ступенів №278, СШ І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови та літератури №273, СШ №251 ім. Хо Ши Міна з поглибленим вивченням англійської мови, спеціалізованих шкіл №248, №196, №162, №190, №189, №277, №308, №146, №286.
У роботі майстер-класу взяли участь: Лариса Карчина – завідувач відділу навчально-виховної роботи КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді», керівник секції «Педагогіка»; Сергій Баценко – заступник директора з адміністративно-господарської роботи КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді», керівник секції «Правознавство»; Мар’яна Майорова – завідувач відділу інформаційно-аналітичної роботи, керівник секції «Педагогіка»; Тамара Василенко – науковий співробітник Національного музею народної архітектури та побуту України, етнограф; Ігор Третьяк – керівник ГО «Юнацький корпус»; Надія Шумякова – методист суспільних наук Деснянського районного науково-методичного центру; представники адміністрацій та вчителі столичних навчальних закладів.
Під час проведення майстер-класу присутні дізнались про розвиток національного українського одягу та споконвічні традиції його оздоблення, починаючи з 17-го століття.
Вишивка – класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершину його мистецького хисту.
З давніх-давен ручною вишивкою прикрашали одяг – сорочки, спідниці; рушники, панно, предмети побуту – серветки, скатертини тощо. Адже вона має багатовікові традиції: колірні рішення, орнаменти, техніку виконання, кожна з яких характерна для окремих областей України.
Присутні також заспівали українських пісень, помилувались танком у виконанні учнів, а ще – побачили, як відбувались вечорниці – найбажаніша розвага молоді.
Осінь – пора гулянь, вечорниць і весіль. У народі побутувало прислів’я: «Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова». До Дмитра (8 листопада) ще дозволялося засилати сватів, а після – весілля закінчувалися. На вечорниці сходилися молоді люди з різних кутків села в одну простору хату. Це був справжній народний бал (на 50-60 гостей), на якому танцювали, співали, переодягалися та веселились.
Тамара Василенко – науковий співробітник Національного музею народної архітектури та побуту України, етнограф – розповіла, як виготовлялись народні ляльки, ознайомила з розвитком ляльки-мотанки від давніх часів до сучасності; адже така начебто дрібничка – лялька-мотанка – є зв’язком між історичними та культурними процесами минулого і сучасного та свідченням збереження національного колориту і дотримання традицій.
Українська іграшка завжди вважалася важливим елементом нашої традиційної народної культури. Мистецтво українського іграшкарства віддавна було покликане формувати в дітях духовний світ та пробуджувати відчуття рідного коріння, любов до рідної землі. Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство та успіх.
А ще під час майстер-класу ми помилувалися жіночими прикрасами, які також цінувалися і як капітал сім’ї. Часто прикраси передавали у спадок. Жінки з бідних сімей не поступалися у кількості та якості жіночих прикрас жінкам з багатих сімей. Молодиці носили велику кількість нашийних прикрас. Цікаво було дізнатись, що іноземців дивували вбогість українських сіл та водночас велика кількість намиста на шиях селянок, яке часто коштувало більше, ніж могла коштувати хата на той час.
Отже, підсумовуючи, варто зазначити – знання своїх традицій, свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні для піднесення національної гідності, що, безперечно, актуально сьогодні. Цінність традицій полягає в тому, що їх відродження забезпечує розвиток кращих рис і якостей українського народу.
Відділення філософії та суспільствознавства КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» висловлює глибоку вдячність за співпрацю адміністрації школи І-ІІІ ступенів №218 Деснянського району міста Києва!
Сподіваємось, що всі учасники заходу отримали естетичне та моральне задоволення, дізнались багато нового, і найголовніше – у них залишилось усвідомлення місця, ролі та значення національного одягу українців, національної іграшки у творенні власної історії, збереженні національних традицій та, зрештою, власної гідності.
СЛАВА УКРАЇНІ!
