Стежками Вінні-Пуха. Екскурсія до Музею бджільництва України

12 червня 2012 року члени секцій відділення хімії та біології Київської Малої академії наук учнівської молоді відвідали унікальний музей при Національному науковому центрі «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» – найповнішу еволюційну експозицію бджільництва в Україні.

Видатний українець Петро Прокопович започаткував бджільництво як науку. Саме він запропонував рамковий вулик для збору меду, який дав змогу не знищувати бджолину сім’ю. І тут не обійшлось без розуміння правил генетики – адже раніше, до винаходу рамки, знищувалися сильні бджолині сім’ї, які давали найбільше меду, а слабкі залишалися і формували генофонд. Також Прокопович заснував першу у світі школу бджільництва, активно вдосконалював методи збору меду, що і вивело українське бджільництво на передові позиції у світі.

На території Національного центру є конструкція, що демонструє, як людина конкурувала за мед з тваринами, і які пристосування вигадала для цього. Навколо знаходяться дуплянки (видовбані з суцільної колоди дерев’яні бочки) та розмаїття вуликів різноманітних конструкцій, винайдені у певні періоди становлення бджільництва, в тому числі, і вулик Прокоповича.

Наш екскурсовод, завідувач музею, кандидат біологічних наук Леонід Миколайович Харчук показав фото та розповів про «танець бджіл» − особливу систему передачі інформації про місце знаходження джерела нектару та відстань до нього. Він зазначив, що бджолина сім’я є об’єднанням особин, кожна з яких виконує свою специфічну функцію. Основою сім’ї є жіночі особини – матка та робочі бджоли. Деякий час у весняно-літній період у ній проживають трутні – самці, які спарюються з молодими матками для продовження роду. Загальна кількість бджіл у сім’ї залежно від пори року може сягати до 80 тис. особин. Кожна особина виконує свою функцію задля забезпечення спільної діяльності: створення необхідного температурного режиму (це завжди 35 ⁰С) та вологості, збирання та заготівля корму, будівництво сот, захист від ворогів та чужинців. Бджоли мають унікальну генетичну пам’ять – комірка в сотах завжди однакової форми та розміру, інакше матка, «вимірявши» її своїм черевцем, не відкладе в неї яйця. До сьогодні пасічники дотримуються «бджолиного» стандарту – шестигранних призматичних комірок, розташованих по обидва боки від загальної середини, для виготовлення штучних воскових сот (штучна вощина).

Невеликий вулик можна сконструювати своїми руками та розмістити на балконі або ж на дачі. Якщо зробити скляні рами, то можна спостерігати за роботою бджіл.

У музеї є цікава колекція, присвячена лікувальним властивостям меду та продуктів бджільництва. Апітерапія– це використання бджолиних продуктів (меду, пилку, воску, прополісу, маточного молочка, перги та ін.) з терапевтичною метою. Багато препаратів схвалені Міністерством охорони здоров’я. Сьогодні музейна колекція активно поповнюється як вітчизняними, так і закордонними зразками, адже цікавість до цього виду терапії лише зростає, оскільки сама сировина є екологічно цінною, не потребує великих затрат для виробництва ліків і легко засвоюється. Дуже великою є і колекція меду – гречаний, акацієвий, квітковий, липовий та безліч інших!

МАНівці не оминули увагою і проблему ветеринарії бджіл. Виявляється, бджолині сім’ї страждають на велику кількість хвороб, і більшість з них ще не до кінця вивчені. Надзвичайно небезпечним є кліщ Вароа Якобсоні (Varroa Jacobsoni). Він уражає лімфатичну систему комахи та призводить до загибелі дорослих бджіл і розплоду.

На завершення Леонід Миколайович показав нам «живий експонат» – вулик, розташований у приміщенні музею. Цікаво, що він має вхідний отвір, зроблений у стіні і виведений назовні. Через нього бджоли без перешкод залітали у вулик і в нас на очах заповнювали соти медом, аби ми могли поласувати цим унікальним продуктом.

Отож пам’ятаймо завжди про необхідність раціонального і відповідального споживання дарів природи!