Що для мене вишиванка?
Вишиванка – це уособлення душі українського народу. Мої прабабуся і бабуся вишивали свої сорочки довгими зимовими вечорами, мріючи про щасливу долю і гарне життя своїх дітей. Ми з мамою – дуже ретельно підбираємо вишиванки для себе. Це не просто гарний одяг, це одяг для урочистих подій. Багато говорять про національну ідею, яка б мала об’єднати всіх українців з Півночі до Півдня, із Заходу до Сходу. Чомусь при цьому забувають про вишиванку! В день вишиванки або на інші свята, вбираючись у вишиту сорочку, відчуваєш себе єдиним цілим з усіма українцями – з тими, хто віддав життя за незалежність нашої країни, з тими, хто залишився нескореним духом у засланнях, в катівнях або на далекій чужині, а також з тими, хто зараз в нелегких умовах відбудовує та відстоює, захищає Україну від різних ворогів та запроданців.
Не зважаючи на колір вишивки, чи класична червона та чорна, чи блакитна, чи білим по-білому, осучаснена чи виконана згідно традицій, головне це те, що ми відчуваємо, коли її одягаємо – гордість за Україну, її незламний дух та непохитну віру в майбутнє!
На згадку йдуть рядки з вірша Володимира Сосюри:
«Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.»
