Книга, що розбудила Україну

Наприкінці квітня відділення української філології та мистецтвознавства відзначає 180-річчя видання першого «Кобзаря» Тараса Шевченка – книги, з появою якої почалася нова ера в українській культурі, епоха національного відродження. 26 квітня 1840 року в Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря». До збірки увійшло 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами». Ця подія відбулася за сприяння українського поета-патріота Євгена Гребінки.

Зі всіх прижиттєвих видань творів Тараса Шевченка перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: зручний формат, якісний папір, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» – офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак – кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. У світі збереглося лише кілька примірників першого «Кобзаря», 2 з яких – у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

З нагоди знаменної події до вихованців секції української літератури звернувся науковий куратор Сергій Анастасійович Гальченко – заступник директора з наукової та видавничої діяльності, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, завідувач відділу рукописних фондів і текстології, кандидат філологічних наук:

«180 років тому в Санкт-Петербурзі вийшов перший «Кобзар» Тараса Шевченка. У ньому всього-на-всього 8 поетичних творів, але ці 8 творів буквально пробудили від сну те українство, яке не те що задрімало, а заснуло після Козаччини й Гетьманщини. І ось з’явився «Кобзар». Його історія надзвичайно цікава, бо коли цензор Корсаков підписав дозвіл, щоб надрукувати 1000 примірників, було виявлено, що у «Кобзарі» є слова про козаків. Довелося дещо вилучити, і зі 115 сторінок залишилося 114.

Коли Шевченка за 7 років було заарештовано і він перебував під слідством, жандарми організували переклад «Кобзаря» російською мовою, щоб цар побачив, що було надруковано. Але цензор Корсаков на той час помер, і покарати його було неможливо. А ось Тарас Шевченко був покараний на 10 років солдатчиною і за «Кобзар», і за те, що за 7 років він написав другий «Кобзар», збірку «Три літа».

Отже, «Кобзар» – це книга українського народу. Коли Шевченко приїжджав в Україну, то дворяни дивилися на нього з повагою і острахом, бо він сказав уголос про Козаччину й Гетьманщину. У збірці «Три літа» він продовжив те, що розпочав у «Кобзарі». У поемі «Кавказ» написав: «Борітеся – поборете…», а в поемі «Сон» висміяв царя, царицю, гнобителів і весь імперський лад.

Отже, перша книга Тараса Шевченка «Кобзар» – це свята книга для українського народу, а особливо для молодого покоління. У відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України зберігається 2 примірники першого «Кобзаря», один з яких був урятований директором Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка під час пограбування музею фашистськими окупантами у 1943 році. У 2006 році цей примірник повернувся на Батьківщину з Америки й тепер зберігається в Інституті літератури.

Перший «Кобзар» Тараса Шевченка – це безцінний скарб духовної культури української нації на всі часи і для всіх поколінь».

Колектив Київської МАН щиро вдячний Сергію Анастасійовичу за цікаву розповідь. Натхненна й самовіддана праця українських вчених, які досліджують творчу спадщину Великого Кобзаря, є гідним прикладом для наших юних науковців.