Флешмоб вихованців відділення економіки до Мiжнародного Дня музеїв
Весь цей час учні вивчали цикл «Міста та країни» про долю найбільших мегаполісів світу під час найбільшого мілітарного конфлікту XX ст. Саме тому вони з радістю взяли участь у флешмобі, надіславші перші асоціації/спогади про Музей. Пропонуємо їх вашій увазі.
Нехай не буде більше воєн на землі
Ні світових, ні громадянських, ні гібридних.
Нехай не плачуть за синами матері,
Ні доньки, ні сини Героїв гідних.
Нехай, як птахи повертають навесні,
Всі воїни повернуться додому.
Нехай ні в згадках, ні в думках і навіть в сні
Не повертається війна до них ніколи!
Тимур Пономаренко, 11 рокiв
Переможець з цим вiршем XXV Фестивалю «Повіримо у себе» (номінація «Авторська поезія»), 2016 рік, на той момент йому було 8 років, на фото під час нагородження. Найбільше Тимуру в Музейній школі сподобалось заняття про участь тварин у Другій світовій війні. Він тоді зробив шеврони з голубами.
А ось спогади 14-річного Назара Федько: «Головний музей Перемоги асоціюється у мене з моїм першим парадом на 9 травня. Це самий мій часто відвідуваний музей, який надихає мене на роздуми про роль військових у розбудові країни. Заходячи на територію я переношуся у минуле, яке поглядає звідусіль. Гармати, які мовчать. Танки на вічному приколі. Документи, листи, нагороди і найцінніше - спогади про страшні події. Музей зберігає пам'ять про важкі випробування для країни і про людей, які ці випробування винесли. Звуки пострілів і виття сирен доповнюють діорами і розповідь про головні битви: контрнаступ радянських військ , форсуванні Дніпра, штурмі Берліна. Кращий танк Другої світової став прикладом для розробки військової техніки по всьому світу. В експозиції є танки і самохідна артилерійська установка: «брати» і «сестри», «діти» і «онуки» легендарної бойової машини, родовід, географія та бойовий шлях. Колись засекречена інформація - конструктори Т-34 і розповідь про подвиги героїв-танкістів, що пройшли на легендарному танку шлях до Берліна. Війна і подвиг. Про цінність окремо взятого солдата. Ці історії увійшли в підручники і стали книгами, як тисячі й тисячі подвигів солдатів Другої світової війни».
Шестирічний Валерій Кагляк назвав свій малюнок: «Герої не вмирають...Війна триває...». Його надихнули розстріляне авто Андрія Кизило та швидка допомога з експозицiї Музею «Український Схід». А ще він зробив для флешмобу копію Монументу Батьківщина-мати та іграшкову виставку бойової техніки.
Одинадцятирiчна Владислава Гулевич згадує Музей навіть у подорожах Україною:
«Ми з родиною дуже любимо подорожувати. Завдяки урокам від Музейної школи ми довідалися про історію багатьох міст у різних кінцях Європи та світу. Під враженням від уроку про історію Києва в часи Другої світової війни ми з родиною відвідали Коростишівський гранітний кар'єр. Після звільнення Житомирщини від нацистів у 1944 році кар'єр одразу відновив видобуток граніту. Камінь використовували для відбудови зруйнованого війною Києва». Вона надіслала фото з Коростишівського кар'єру, який навіяв їй спогади.
Шестирiчний Антон, як і більшість дітей, які попадають на територію музею, відразу починає активно досліджувати військову техніку та уявляє себе танкістом або пілотом, які беруть участь у військових операціях.
І хоча ця бойова техніка і Музей асоціюється у нього насамперед з війною, він твердо впевнений, що війна не потрібна, а для того, щоб вона не сталася, в Україні має бути сильна армія. Саме тому вiн намалював танк.
Десятирічний Макс Каштанов пише: «Дуже сумуємо за Музеєм, заняттям з чудовим викладачем Анною та друзям із Музейної школи. Сподіваємося незабаром зустрітися!»
Життєрадісний малюнок про Музейну школу намалювала і семирічна Валерiя Глоба.
До юних учасників флешмобу додалася і методист відділення економіки Кагляк О.В., яка супроводжувала дітей у Музей. Вона надіслала вірш, оскільки у неї Музей асоціюється з героїчним подвигом родичів - бабусі та дідуся, які зовсім юними встали на захист своєї Вітчизни.
Воссоединение
По узкой тропинке - на вершину холма...
И сердце стучит всё сильней и сильнее...
И души убитых, как ордена на парад, на черном мундире неба...
На месте могил винтовки воткнутый в землю...
Или это - стволы деревьев? Забрызган кровью завтрашний день...
Она запеклась на камуфляже солдата...
И вместо рассвета осталась тень...
И вместо жизни остался день...
А вместо сердца - рваная рана...
Висловлюємо вдячнісь Анні Тарасенко, старшому науковому співробітнику Музею за цікаві, змістовні, наочні та надихаючі заняття для вихованців відділення економіки у Музейній школі «Покоління Next», які так любили учні. Сподіваємось на скору зустріч!
