Екскурсія в літній школі

13 липня  відділення історії Київської МАН на чолі з завідувачкою Софією Сивенко провело екскурсію  для юних дослідників літньої наукової профільної школи на базі дитячого оздоровчого табору «Лідер». Під час мандрівки мальовничим Пущею-Водицею, учні почули  цікаву розповідь екскурсовода Алли Михайленко про історію місцевості від ХІ століття до нашого часу.

Пуща-Водиця - історична місцевість та кліматичний курорт у північно-західній частині Києва, в межах Оболонського району. Назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс,      і невеличкої річки Водиці, яка вже не існує. «Ліс і бір великий», розташований на околицях давнього Києва згадується в літописах початку XI ст. як місце князівського полювання.

У 1793 територія була передана у власність Києву як «Лісова дача Пуща-Водиця». У 1794-98 згадувався хутір Пуща-Водиця. Відтоді північно-західну околицю Києва іменують Пущею-Водицею.

Значну роль в розвитку дачного селища Пуща-Водиця зіграли           в кінці XIX століття київські лікарі Ф. Г. Яновський і Р. Р. Рубінштейн,     за ініціативою яких в Пущі були побудовані перші санаторії. Немало посприяв створенню селища Пуща-Водиця і член Київської міської думи, київський купецький староста Микола Чоколов, який в 1883 році виступив з пропозицією організувати дачну місцевість. Дачне селище     з 600 ділянками з'явилося в Пущі-Водиці через десять років, в 1893 роціку. Селище знаходилося між річками Котуркою і Горенкою і мало 7  вулиць, перетнутих 16 «лініями». Власниками дач в Пущі-Водиці були архітектори Володимир Ніколаєв, Е. Брадтман, фабриканти Я. Ріхерт і І. Снєжко; бував тут і архітектор Владислав Городецький. В 1904 році тут пустили перший трамвай.

До Жовтневого перевороту 1917 року в Пуща-Водиці проходили нелегальні маївки, конференція більшовиків (1907 р.), засідання Київського комітету РСДРП (1911 р.), засідання Всеукраїнського тимчасового партійного комітету (червень 1918 р.). В роки чорної реакції, після поразки революції 1905 — 1907 рр. тут ховалися від переслідувань революціонери.

У роки Другої світової війни через лісопарк проходив передній край Лютезького плацдарму. Саме звідси 6 листопада 1943 року на київські вулиці зайшли радянські війська. І як пам'ять про трагічне минуле дотепер на деяких ділянках Пуща-Водицького лісу ще можна знайти воронки від снарядів, зруйновані траншеї та забуті бліндажі.

За радянської влади тут було розміщено санаторії, будинки відпочинку, піонерські табори.

Під час екскурсії учасники новими очима поглянули на історію Пущі-Водиці, змогли дізнатися багато нового та цікавого.