Біобезпека, біозахист, біоетика: сучасний стан в Україні та світі

Чергове засідання в рамках юнацького лекторію «Передові рубежі біології», яке відбулося 9 березня в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, було присвячене дуже важливій і актуальній темі як для науковців, так і для всіх громадян, − стану біологічної безпеки і біологічного захисту в нашій державі та світі в цілому. Злекцією виступила Галина Леонідівна Гергалова, науковий співробітник лабораторії імунології клітинних рецепторів відділу молекулярної імунології Інституту біохімії, кандидат біологічних наук,секретар Комісії з біобезпеки та біологічного захисту при Раді національної безпеки і оборони України, яку очолює академік С.В. Комісаренко.

Біобезпека та біозахист – відносно нова сфера наукових знань, які в основному використовуються для того, щоб убезпечити працівників та середовище навколо них від поширення біологічного матеріалу, що використовується під час наукових та інших досліджень. Біобезпека – це попередження, зменшення та елімінація впливу небезпечних біологічних чинників (агентів) на людей, тварин, рослин та навколишнє середовище, тоді як біозахист – заходи, спрямовані на попередження втрати, викрадання або використання з небезпечною метою (біотероризм) мікроорганізмів, біологічних матеріалів (біоагентів) або інформації. Зазвичай принципи біобезпеки та біозахисту запроваджуються у тих установах, в яких працюють зі збудниками хвороб як людини, так і тварин. Однак, науковці, які працюють з безпечним, на перший погляд, матеріалом, також повинні дотримуватися правил біобезпеки та біозахисту. Завдяки революційному розвитку медико-біологічних наук, для переважної більшості країн, певних груп та окремих осіб, стає все більш простою та доступною можливість використання матеріалів, технологій і знань у небезпечних цілях – «подвійне використання». Результати анкетування, проведеного дослідниками з університету Бредфорд (Великобританія) M. Dando і B. Rappert серед студентів та науковців-біологів з багатьох країн світу (Великобританія, Фінляндія, Німеччина, Нідерланди, Південна Африка, США, Україна та ін.), виявили потребу в освітній та інформаційно-просвітницькій діяльності щодо питань біозахисту, біобезпеки та біоетики. Крім того, отримані результати показали, що, незважаючи на низький рівень обізнаності серед біологічної спільноти, існують шляхи ефективного підвищення зацікавленості вчених у вирішенні цих питань.

Сучасна біоетика пропонує науково-обґрунтовані, етично вивірені та вже апробовані у цивілізованому світі підходи для захисту наших моральних цінностей від непередбачуваних наслідків розвитку медико-біологічних технологій, що допоможе нам підготуватися до життя в «європейському домі».

На сьогодні в Україні під час проведення медико-біологічних досліджень практично не враховуються сучасні вимоги біобезпеки, біозахисту та біоетики, що є підтвердженням необхідності та актуальності запровадження кроків, спрямованих на підвищення освіченості та обізнаності з питань біобезпеки, біозахисту та біоетики як вчених, так і наукової молоді з метою передбачення та попередження можливих негативних наслідків наукових досліджень.

У ході тривалого обговорення питань, порушених у лекції, та співбесіди Галина Леонідівна порадила всім, хто зацікавився проблемою біобезпеки та біозахисту, відвідати сайт проекту «ОСВІТА ТА ПОШИРЕННЯ ЗНАНЬ В УКРАЇНІ» −  http://bsseducation.com.ua/uk/news, а також звертатися до бібліотеки Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України (вул. Леонтовича, 9), де широко представлені матеріали за цією тематикою (в перекладі українською мовою).