Я ПАМ’ЯТАЮ ВСЕ…

Я пам’ятаю.
я пам’ятаю все,
пам’ятаю степ літом, навсені
тепле море та Дніпро
нас з тобою, ми були ніби у вісні.
я пам’ятаю як ходили у походи,
вогнища палили,
перший раз плавали малі.
ми любили
любили сонце зранку у вікні,
дитинство у селі та зорі восени.
я пам’ятаю, як гуяли Києвом до ранку
та робили пікніки.
я пам’ятаю як було добре,
дивитися у твої очі,
та говорити проводячи заром безсонні ночі.
усе це я пам’ятаю та бережу у серці,
обіцяю ніколи не пускати ні родзинку.
але я пам’ятаю і ніколи не забуду
п’яту ранку взимку
та свої страшні очі
повні жаху від тих звуків,
ніби сон страшний приснився серед ночі.
я пам’ятаю і ніколи цього не забуду
стільки сліз та розпачу, бідні очі
вони не мали цього бачити.
чи зможем ми,
люди рідної землі, це їм пробачити?