Вшановуємо…Пам’ятаємо..
Мабуть немає жодної людини, яка би не чула цих слів. 29 вересня, до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру, в українських школах для учнів 5‒11 класів відбувся Національний урок пам’яті. Його провів Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» спільно з Міністерством освіти і науки України.
Вихованці відділення філософії та суспільствознавства також брали участь у загальнонаціональному заході.
А потім, разом із керівницею відділення Тетяною КОТ та завідувачкою кабінету відділення наук про Землю Тетяною СЛОБОДЯНЮК пішли до місця.
Цю жахливу сторінку історії Голокосту ‒ масові розстріли в Бабиному Яру в Києві ‒ уже неможливо виправити, але можна гідно вшанувати пам’ять невинних жертв і зробити все можливе, щоб подібна біда ніколи не повторилася, наголосив, відкриваючи Національний урок, міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет.
«Усі ми маємо працювати над виробленням стійкого негативного ставлення до фактів дискримінації, зневаги людської гідності та зазіхань на священне право людини ‒ право на життя. Тому проведення Національного уроку пам’яті в кожному закладі загальної середньої освіти України для учнів 5–11 класів є важливим. Урок має розкрити сутність трагедії Голокосту в Україні та висвітлити тему розстрілів у Бабиному Яру. Розуміння причин Голокосту сприятиме громадській відповідальності й емпатії. Молодь має винести етичні та моральні уроки з трагедії, яка змінила хід історії ХХ сторіччя. Ми ніколи не забудемо про жертв антисемітизму, расизму, ксенофобії. Збереження миру й утвердження гуманістичних цінностей будуть найкращою пам’яттю за невинно загиблими та служитимуть запорукою неповторення геноцидів у майбутньому», ‒ наголосив він.
Президент України Володимир Зеленський назвав збереження пам’яті про Другу світову війну і про трагедію Бабиного Яру та Голокосту «нашим обов’язком перед майбутніми поколіннями».
Упродовж двох пам’ятних днів, з 10:00 до 19:00, кожен охочий вшанувати пам’ять жертв Голокосту може прийти до Бабиного Яру та біля різних пам’ятників на території заповідника взяти символічні камінці й лампадки, щоб покласти до меморіальних місць.
Те, що відбулося, увійшло в історію як одна з наймасовіших акцій знищення мирного населення в ході Другої світової війни. Масові розстріли євреїв відбувалися і в інших містах України, але саме Бабин Яр назавжди став символом Катастрофи на пост-радянському просторі.
Трагедія Бабиного Яру – це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам’ять про них. Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.
Пам’ять про трагедію намагалася знищити і радянська влада. Радянське керівництво десятиліттями не наважувалося назвати знищення євреїв тим, чим воно було насправді – знищенням євреїв. Жертв злочинів нацистів називали «радянськими громадянами», «мирним населенням», уникаючи розмов про те, що переважна більшість розстріляних в Бабиному Яру були євреями. Про те, що їх єдина провина перед нацистами полягала в належності до єврейського народу.
Спроби стерти пам’ять про Бабин Яр призвели до ще однієї катастрофи: Куренівська трагедія 1961 року стала жахливим нагадуванням про те, що трапилося в Бабиному Яру за 20 років до цього. Нагадуванням про те, що як би не замовчувалася історія трагедії, вона обов’язково нагадає про себе.
І сьогодні, коли ми збираємося у Бабиному Яру, проводимо зустрічі та пам’ятні заходи на честь 80-річчя трагедії Бабиного Яру, ми відновлюємо історичну справедливість. Віддаємо данину пам’яті і поваги тим, хто був вбитий у Бабиному Яру, а разом із ними – всім 6 мільйонам євреїв, що загинули у Катастрофі. Віддаємо данину пам’яті й тим, хто не змовчав, не дав приховати цей страшний злочин, стерти його зі сторінок історії.
