Вишивана моя Україна!

Напередодні Всесвітнього Дня Вишиванки, завідувачка відділення філософії та суспільствознавства Тетяна КОТ, була запрошена на чудове свято до ліцею № 157. Разом з вихованками та вихованцями – красунями дівчатками та харизматичними юнаками ‒ учнями ліцею, вона поринула у світ витонченості, життєдайності, мужності, гарту.

Цьогоріч, міжнародне свято, що є щирим бажанням та прагненням зберегти споконвічні традиції суто українського цілющого вишитого одягу, припадає на 15 травня. Звісно, українці одягають вишиванки не тільки цього дня. Але справжнім розмаїттям можна насолодитись, надихнутись, відчути, саме у Всесвітній День Вишиванки.

Кожен хрестик, пелюстка, стеблинка – це обереги та опіка, це захист і броня. Українці одягають не просто сорочки-вишиванки, вони одягають пам’ять, одягають віру.

Скільки часу пройшло від першого гаптованого та оздобленого одягу, напевно, достеменно не знає ніхто. Тканні, мальовані, вишиті орнаменти одягу демонструють нам величезний спектр емоцій, естетичного смаку та місцевих традицій. Збереження та любов до рідної землі, природи, теплі спогади дитинства, колискові матусі та ніжність.

Захід розпочався яскравим флешмобом «Вишивана моя Україна». Щирість, посмішки, єдність, кольори щастя – одностайне гасло свята.

У своєму привітанні пані Тетяна говорила про силу українського духу, про креації та базу спільних традицій, цінностей. Зазначила важливість освіти, навчальних здобутків наших талановитих, допитливих учнів та учениць, їхню непохитну віру та любов до нашої Батьківщини. 

Є цінності, яким немає ціни! Маємо зберігати родинну пам’ять, національні святині, одна з яких – Вишиванка, коріння України!