Сад Перемоги Київської МАН. Вишня

Вишня — символ життя На думку української філософині та авторки першої в незалежній Україні монографії «Етнологія України» Г. Лозко, назву «вишня» слід вважати прикметником жіночого роду, від форми «вишній», тобто «божественний».

Отже, вишня — це Священне Дерево Життя, дерево Матері-богині та символ рідної землі,  рідної домівки, яке неодноразово оспівано в українській поезії

Т.Г Шевченком: «Садок вишневий коло хати»,

М. Старицьким: «Як я любив у хмарах вишняку

Твої білесенькі, немов хустини, хати»,

І. Драчем: «О, вишня — Матінко Всевишня -

Весь білий світ — то вишні цвіт.

Правічне дерево Вкраїни -

Її безсмертя в плині літ».

А ще вишня -  образ весни, кохання, нареченої:

«Ще сніг ковтала повідь широченна,

І рала ждав іще тужливий лан.

А під горою вишня — наречена

Вже до віночка міряла туман». Ліна Костенко

Вишневий сад керівниці відділення історії Київської МАН С.М. Сивенко надихнув її на такі рядки:

«Розквітає буйним цвітом

Сад вишневий навесні,

Я всміхнуся Сонцю, Небу,

Знов так радісно мені!»

І поки будуть квітнуть вишні, буде квітнути й Україна, оновившись після воєнного холоду!

Україна переможе!