Сад Перемоги Київської МАН. Айва

Айва, плоди якої яскраво-жовтого кольору в залежності від сорту за формою нагадують грушу або яблуко, дуже тверда, дерев’яниста, майже неїстівна.. Соковитою її точно не назвати! Проте з айви виходить краще в світі варення. Запашне, солодке, з мармеладними шматочками … До речі, слово «мармелад» утворилося від португальської назви айви marmelada. А по-грецьки айва — melimelon, що в перекладі означає «медове яблуко». Німці називають айву «квітте», англійці - «Квансах», поляки - «Пігва», болгари - «Дюля», азербайджанці - «Хейвен». Саме звичне для нас назва - «айва» - має турецьке походження.

Айва — одне з найдавніших окультурених рослин яку обробляють понад 4000 років. Фахівці стверджують, що люди почали вирощувати айву навіть раніше, ніж яблука. Багато хто вважає, що саме ця рослина була в райському саду, і її плоди з’їли Адам і Єва. Сади існували на Кавказі ще з до біблейських часів. Дерева айви росли між річками Тигр і Євфрат з 2-3 тисячоліття до н. е. Саме звідси вони поширилися по країнах і континентах. Вона витривала, стійка до посухи, добре адаптується до різних ґрунтів.

Айва згадується у давньогрецьких міфах Один з них говорить, що айва була тим самим яблуком розбрату, через який впала Троя, що Паріс подарував Афродіті саме айву на знак того, що вона найкрасивіша богиня. Тому так часто зустрічаються її статуї і зображення з айвою в руці. Жителі Еллади вірили, що насіння айви захищають від злих сил і носили їх в кишені. А у Гомера можна зустріти опис, в якому він розповідає про верховний фрукт садів Гесперід – рослину, що родила золотими фруктами. Це опис саме айви. Згадки про айву присутні в працях Плутарха. Знаменитий давньогрецький філософ повідав про те, що ці терпко-солодкі плоди були обов'язковим атрибутом обрядів одруження.

Існує й інша легенда. В історії про похід аргонавтів за Золотим руном розповідається, як айва потрапила до Греції. Його привезла дочка царя Колхіди Медея разом з іншими дарами Кавказу. Вона посадила айву в день весілля з Ясоном.

У давнину люди збирали айву і розкладали її по всьому будинку. Це був свого роду природний освіжувач повітря. В результаті, в приміщенні утворювався приємний, солодкуватий аромат. Головне було своєчасно прибрати фрукти. В іншому випадку вони починали гнити, і приємний запах змінювався на нестерпний сморід.

Айва є одним з найпопулярніших видів листяних зразків бонсай – мініатюрних дерев.

Найстарішим європейським сортом айви є – Португальська айва (вона була виведена ще в Стародавньому Римі).

Айва — унікальне дерево. Жодних родинних йому рослин в природі просто не існує. Вага плоду айви може досягати двох кілограмів. У дикій природі айва теж зростає, але плодів на дикому дереві виростає мало, не більше десятка, і важать вони менше — всього по 50-100 грамів. Смакові якості дикої айви теж залишають бажати кращого. Сьогодні айву вирощують більш як 40 країн. Лідери — Туреччина і Узбекистан. Щорічно тут збирають понад 100 тисяч тонн, що становить 41% загальносвітового виробництва. Середньоазіатські сорти айви перевершують кавказькі за смаковими якостями, але поступаються за величиною.

Айва – корисна рослина, вона багата вітамінами А, В1, В2, В6, С, Е, і РР, мінералами - залізом і калієм, ефірними оліями, фітонцидами та пектинами. Плоди айви мають антисептичні властивості. В лікувальних цілях використовуються не тільки стиглі плоди, але й листя. На їх основі готуються відвари та настоянки. Вони допомагають полегшити стан при кашлі, їх застосовують для полоскань, щоб позбутися від болю в горлі.

На півночі Індії, з деревини айви готують сувеніри.

Айва як ефективний та сильний натуральний антиоксидант, надійно захищає організм від несприятливого впливу навколишнього середовища. Це особливо важливо сьогодні. Бажаємо, щоб Айва з Саду Перемоги Київської МАН захистила всіх українців і надала нам сили у боротьбі з ворогом!

Україна переможе!