Діти Бабиного Яру
Школярі ліцею ім. Михайла Драгоманова обговорювали питання:
- хто винен у скоєнні злочинів проти людяності;
- чому стала можливою трагедія Бабиного Яру;
- у чому завинили діти;
- як це вплинуло на тогочасне життя українців;
- чи можна було запобігти тортурам;
- хто стоїть за викраденням дітей зараз, у ХХІ столітті.
Важкі думки, важкі відчуття, важкі враження та висновки. Складно збагнути та осягнути весь масштаб трагедії, яка відбулась наприкінці вересня 1941 року в окупованому Києві. Разом із дорослими вбивали дітей, уся провина яких, була у приналежності до певного етносу. Вони стали жертвами агресії, злочинних намірів та визначення расової доктрини, сутність якої полягає у встановленні контролю над самим життям людини.
На превеликий жаль сьогодні ми знову стаємо свідками страшних злочинів, свідками агресії з боку російської федерації. Стаємо свідками злочинів проти дітей, злочинів проти мирних жителів. Стаємо свідками розповідей про тортури, про катування, про масові вбивства, про викрадення дітей.
Важливо зберігати пам’ять для себе, для нас, для кожного, для наступних поколінь.
Відділення філософії та суспільствознавства Київської МАН висловлює щиру вдячність ліцею ім. Михайла Драгоманова, особисто Світлані Миколаївні Пархоменко, заступниці директора з навчально-виховної роботи ліцею ім. Михайла Драгоманова, та Наталії Андріївні Голод, вчительці ліцею ім. Михайла Драгоманова, за щире партнерство, співпрацю, спільні просвітницькі ініціативи, виховання патріотизму та громадянської позиції наших дітей.
Навчально-просвітницьке заняття «Діти Бабиного Яру» на вшанування трагедії Бабиного Яру проходило в межах заходів національно-патріотичного виховання тематичного блоку «Україна – країна можливостей» відділення філософії та суспільствознавства.
