КИЇВСЬКА МАН – МОЯ ALMA MATER
Шановна МАНівська родино!
Сьогодні КПНЗ “Київська Мала академія наук учнівської молоді” святкує свій ювілейний день народження! Рівно 10 років тому ми одержали статус комунального позашкільного навчального закладу! А взагалі Київська МАН має славетну та довгу історію – понад 70 років наставники юних науковців відкривають для них світ великої науки, у якому талановита молодь під їх керівництвом робить свої перші кроки.
Сьогодні ми – лідери у позашкільній освіті наукового спрямування столиці. Наша місія не змінилася – ми вчимо тих, хто прагне змінити світ на краще за допомогою науки, робити відкриття та творити своє майбутнє!
Вітаємо наших вихованців, педагогів, науковців, партнерів із ювiлеєм! Бажаємо нових творчих пошуків, досягнень та перемог у науково-дослідницькій діяльності! Розпочинаємо святкування першою публікацією із серії «Київська МАН – моя Alma Mater» від наших талановитих і обдарованих випускників та педагогів, які були причетні до історії становлення нашої академії. Пишаємось усіма нашими вихованцями та віримо у те, що майбутні українські нобелівські лауреати свій перший дослідницький досвід здобудуть саме у Київській МАН!
Перша публікація із серії «Київська МАН – моя Alma Mater» не випадкова – це стисла історія нашої випускниці Валентини Стародуб, котра навчалась у людини, яка є, без перебільшення, легендою Київської МАН, — це Володимир Іванович Назаренко, який є незмінним керівником секції «Екологія» вже понад 50 років! Декілька речень – а в них ціле життя, історія професійного успіху та перемог! І починалась ця історія у Київській МАН! Далі буде…
Підопригора Єлизавета Анатоліївна,
випускниця ліцею «Наукова зміна» і відділення економіки Київської МАН 2018 року, переможниця ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України в секції «Економічна теорія та історія економічної думки», студентка економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Початок, який поклав фундамент для подальших моїх успіхів, важко визначити, але вплив на мою свідомість та вподобання серед предметів здійснили мої вчителі з економіки Марковська Катерина Анатоліївна та Сандугей Валентина Василівна, які розгледіли мій потенціал, і запропонувала взяти участь у конкурсі МАН в 2017 році. Тема моєї роботи була неймовірно актуальною, а саме «Вплив іноземних інвестицій на розвиток міста Києва на прикладі проведення Євробачення 2017», тож я здобула І місце на міському етапі конкурсу. Під час навчання я також відкрила для себе молодіжний рух Моделювання ООН, і була багаторазовим учасником шкільних, університецьких, міжнародних конференцій та декілька разів отримувала звання «Кращого делегата».
У наступному навчальному році, попри підготовку до ЗНО, я ще раз взяла участь у конкурсі МАН з науковою роботою на тему «Перспективи розвитку екологічної економіки України в умовах сталого розвитку на прикладі запровадження екологічного підприємства «Рodykh», саме з цією роботою я і стала бронзовим призером ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу МАН 2018 року. Під час написання, захисту та взагалі робочого процесу, остаточно закохалась в економіку, що і стало причиною вступу на економічний факультет в КНУ імені Тараса Шевченка. Також за той рік я встигла відвідати США з метою прийняти участь у науковій конференції Моделі ООН в Єльському Університеті 2018, як представник від України.
Наразі я із задоволенням та ентузіазмом навчаюсь на відмінно в університеті, паралельно почала ще і навчання в бізнес школі при КНУ, також продовжую брати участь в модельному русі.
І я дуже вдячна Київській Малій академії наук, бо саме вона дала мені можливість розібратись, чим я хочу займатися у житті!
Гурака Софія,
переможниця Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-члені МАН України, студентка механіко-математичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка
Видатний італійський фізик і астроном, один із засновників точного природознавства, Галілео Галілей (1564-1642) зазначав: «Книга природи написана мовою математики». Майже через двісті років родоначальник німецької класичної філософії Еммануїл Кант (1742-1804) стверджував: «В усякій науці стільки істини, скільки в ній математики».
Нарешті ще через майже сто п’ятдесят років, практично вже в наш час, німецький математик і логік Давид Гільберт (1862-1943) констатував: «Математика — основа всього точного природознавства».
Із КМАН моє життя пов’язане вже 5 років. У далекому 9 класі я прийшла маленькою сором’язливою дівчинкою у відділення математики, і МАН змінила мене! Вона допомогла мені стати не тільки розумною й кмітливою, але й сильною духом, вольовою, терплячою і працелюбною. Навчання в МАН подарувало мені чимало перемог. Так, у 9,10 й 11 класах я посідала перше місце на міському етапі конкурсних робіт МАН, в 11 класі – 2 місце на Всеукраїнському етапі цього конкурсу. Вступну олімпіаду для абітурієнтів механіко- математичного факультету КНУ написала на 50/50 балів.ЗНО з математики склала на 197 балів, і завдяки перемозі на Всеукраїнському етапі МАН,загальний вступний конкурсний бал серед абітурієнтів був 200. Школу закінчила із золотою медаллю, наразі навчаюся на відмінно на мех- маті КНУ (середній рейтинговий бал 97,5).
Також МАН зміцнив мій характер. Завдяки досвіду захисту робіт я не соромлюся тепер виступати публічно й відстоювати власну точку зору, а, навпаки, логічно й спокійно обгрунтовую свої думки з приводу того чи іншого питання.Так, завдяки КМАН у 2016 і 2018рр. я стала учасницею міжнародної наукової конференції “Шевченківська весна”, а в 2019р. брала участь у фестивалі “Дні науки”.Усе це мені зараз дуже допомагає в житті. Звісно, приємно здобувати перемоги і виборювати медалі, проте, як на мене, це не найважливіше в житті. Натомість, основне – це зустрічі з новими людьми, які стануть розрадою в скрутні часи майбутнього. Завдяки МАНу в мене з’явилося багато нових друзів-однодумців серед однолітків, а також я зустріла чудових учителів, які навчають мене не лише математики, а й дають корисні життєві поради. Вони – справжні наставники з великої літери. Я надзвичайно дорожу цими людьми йрозумію, що вони з’явилися в моєму житті винятково завдяки КМАН!
А ще Мала академія допомогла мені не тільки розв’язувати складні математичні задачі, а й доступно й зрозуміло пояснювати їх іншим. МАН – це неоціненно велика практикаспівпраці з іншими людьми задля спільного вирішення математичних проблем і не тільки. І саме завдяки вмінню спілкуватися з іншими й доносити навчальний матеріал, ще на 1 курсі я пішла працювати в освітній центр “Академіка”, а також займатися репетиторством. А зараз я вже другий рік – співробітник відділення математики КМАН.
Таким чином, Мала академія наук дала мені потужний поштовх у майбутнє, подарувала багато незабутніх вражень і приємних спогадів. Від імені всього відділення математики я запрошую всіх Вас приєднуватися до нашої великої дружньої родини, а ми зі свого боку обіцяємо докласти максимум зусиль, щоб Вам було цікаво! Ласкаво просимо!
Артем Гончаренко, випускник 2014 року
Директор напрямку (СЕО) Українського філіалу компанії P.A.T.Profi
Нові знайомі, друзі, викладачі, цікаві заняття та смішні історії – все це згадую з позитивним настроєм і посмішкою на обличчі.
Той досвід, який я отримав навчаючись у МАН, для мене дуже цінний. Кожного дня він допомагає йти до особистих цілей. Навчатись і прагнути отримувати нові знання; аргументувати свої думки та доводити свою позицію; оперувати великою кількістю інформації; не боятись труднощів; писати та креативно мислити; вести переговори та брати відповідальність – це далеко не повний список.
Вже пройшло 6 насичених та чудових років, за які я закінчив університет, став аспірантом, розширив власний бізнес, взяв участь у масштабних міжнародних проєктах.
МАН створила прекрасні умови для творчого самовдосконалення молоді, сприяє додатковій освіті учнів, а також знаходить, розвиває, підтримує юних талантів та обдарованих науковців.
Я як колишній учень МАН вдячний за можливість стати частиною чогось великого. Навчання в МАН дало знання та вміння, які потрібні протягом життя, вони стали надійним фундаментом для побудови моєї кар’єри.
Особливі слова подяки передаю нашому куратору Олені Миколаївні. Дякую Вам за відповідальність та увагу до кожного учня, за створення комфортної атмосфери для розвитку! Я можу впевнено стверджувати, що роки навчання в МАН стали для мене одними з найкращих!
Шугайло Світлана,
випускниця відділення Екології та аграрних наук 2018 року, студентка ННЦ “Інститут біології та медицини” (спеціальність «Біотехнології та біоінженерія») Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Мій життєвий шлях поєднався зі стежками Київської МАН 5 років тому. 3 роки насичених та захоплюючих наукових буднів, які гартували певні особисті якості в мені, в значній мірі вплинули на рік навчання в університеті.
Саме процес створення та пошуку істини завжди був і є основним для мене. Адже, працюючи над роботами МАН, я навчилася правильній комунікації, роботі з великими об‘ємами інформації, вмінню сконцентрованно слухати довгий час, критичному та послідовному мисленню та вмінню презентувати себе. Всі ці якості допомагають мені в житті щоденно.
Кожна моя наукова робота відкривала мені щось нове не тільки у профільній галузі, але й нові вміння та здібності.
Зараз я впевненно можу сказати, що науковий ритм у дружній родині МАН закріпив та виховав життєво важливі для мене якості.
Не має значення, ким ви бачите себе в житті, яка стежка буде наступною — цей досвід та вміння проходити через труднощі з насолодою в пошуках істини, аби досягти бажаного, того вартий!
Цілик Анастасія,
студентка ІІІ КНУ імені Тараса Шевченка, дворазова переможниця Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України
Важко сказати, що саме я отримала у Малій академії. Правильно буде відмітити, що моє життя змінилося на 180 градусів.
Я прийшла маленькою розгубленою дівчинкою у 9-му класі. Пішла ж з двома призовими місцями на Всеукраїнському етапі захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН.
Тут я зустріла справжніх друзів, із якими ми й далі продовжуємо йти пліч-о-пліч вже майже 6 років. Звісно, стала більш впевненою у собі, навчилася відстоювати та аргументовувати власну думку.
Поряд зі мною завжди були люди, що надихали, підтримували і мотивували рухатися вперед. Вдячна кожному, хто мав відношення до мого розвитку.
Так, МАН – це важко, але це такий життєвий досвід, який ти більше ніде не отримаєш. Я була на конференціях, публічних виступах, екскурсіях та в експедиціях. Повноцінні 3 роки наполегливої праці та розвитку. Це дало мені змогу вступити на бюджетну форму навчання до Київсього національного університету імені Тараса Шевченка на омріяну тоді кафедру кліматології та метеорології. Знання, що я отримала тоді, використовую і нині.
Поважаю та надзвичайно ціную своїх керівників та вітаю усю академію зі святом.
Бабіч Данило Павлович
1994 року народження. Учасник та призер конкурсів МАН 2007-2011 рік (Відділення фізики та астрономії, математики, комп’ютерних наук та історії ).
Аспірант-дослідник Інституту матеріалів міста Нант (Франція)
Моє залучення до Київської МАН розпочалось із написання наукових робіт під час навчання у восьмому класі київського ліцею «ЕКО» № 198. На той момент, я писав роботи з фізики та математики. Досі пригадую, як я хвилювався перед першим захистом моєї наукової роботи на шкільному етапі.
Згодом, уже в старших класах процес написання манівської роботи мене захопив настільки, що я в пошуках самого себе приймав участь у роботі кількох манівських відділеннь включаючи фізику, математику, історію, комп’ютерні технології й навіть біологію.
Це дало мені можливість отримати неоціненний досвід та знання, як із вище вказаних предметів так і навички написання дослідницьких робіт та комунікування своїх наукових результатів, що я використовую й тепер.
На момент моєї участі в конкурсах наукових робіт Київська МАН була пов’язана з Київським палацом дітей та юнацтва. Тоді написання манівських робіт було тісно переплетені з роботою гуртків КПДЮ. Зокрема, хотів би подякувати тодішнім викладачам МАН та КПДЮ Назаренку Миколі Олексійовичу, Назаренко Аллі Миколаївні, Дем’яненко Валентині Борисівні, Сивенко Софії Максимівні та Карєвій Милиці Олександрівні за цікавий та корисний досвід наукової роботи. Спілкування з ними більшою мірою визначило мій життєвий шлях, як науковця.
Усе вище згадане привело мене на кафедру оптики, фізичногот факультету, Київського національного Університету імені Тараса Шевченка. Закінчивши який у 2016 році я одержав запрошення роботи дослідником та написання кандидатської дисертації з напряму оптики та фізики твердого тіла в Інституті матеріалів міста Нант (Франція). Зараз я закінчую написання кандидатської дисертації й досвід отриманий у Малій академії допомагає мені в цьому.
Тож запрошую вас у цікавий світ науки, який перед вами відкриє Київська МАН!
Озерська Єлизавета Леонідівна,
учениця 11 класу Ліцею № 208, вихованка секції мікроекономіки та макроекономіка, відділення економіки Київської МАН, учасниця ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.
Я завжди хотіла бути однією з таких людей, змінювати себе та світ на краще. І ось, трохи більше року тому, життя подарувало мені можливість бути присутньою на захисті наукових робіт з економіки Київської МАН, де я заслухала презентації наукових робіт учасників. Саме тоді в мене з’явилося величезне бажання написати власну роботу та зробити свій власний вклад в розвиток учнівської наукової діяльності. Я зрозуміла, що це – прекрасний шанс створити щось надзвичайно корисне та важливе, щось, що потребуватиме багато годин праці та сил, проте результат коштуватиме того.
Коли я збиралася брати участь у МАН, у мене ще не було чіткого бачення, про що саме я буду писати. Я лише знала, що писатиму роботу з економіки, адже в майбутньому збираюся стати дипломатом і паралельно вивчати економіку чи бізнес. Ця робота стала б для мене чудовим підґрунтям для вивчення економічної науки й дала б гарні базові знання предмету. Я пам’ятаю, як довго передивлялася всі запропоновані теми, зважувала всі «за» та «проти», але не могла знайти нічого, що б справді мене захопило. Однак, я дуже вдячна моєму науковому керівнику Білій Ірині Сергіївні, яка допомогла мені визначитись і розпочати свій шлях до написання моєї роботи «Ринок авіаперевезень в Україні».
Шлях, що я пройшла, поки писала свою роботу в Київській МАН, був надзвичайно непростим. Але я багато чому навчилася, спробувала реалізувати себе в тій галузі, де ще ніколи не працювала. Завдяки цьому я краще пізнала не лише тему, яку розкривала, та «ази» економіки, а й саму себе. Однак, набагато більше мене тішить те, що я зробила внесок не тільки у свій розвиток, а й розвиток своєї держави. Адже, авіаперевезення є надзвичайно важливою складовою економіки України та одним з основних стратегічних напрямків її розвитку. Цю галузь необхідно розвивати та покращувати, долаючи всі існуючі проблеми. У науковій роботі я висунула власні ідеї щодо можливих напрямів подальшого розвитку авіакомпанії МАУ, і була б дуже щасливою, якби вони справді зацікавили керівництво компанії та були втілені в реальність.
Дмитро КИРИЧЕНКО,
випускник відділення української філології та мистецтвознавства,
переможець Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт, автор роботи, яка увійшла до збірки «ТОП 20 ідей Київських МАНівців», студент ІІІ курсу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Київська Мала академія наук – це, найперше, можливості. Платформа, що на ній ти можеш заявити про свої ідеї, і вони будуть почутими. Говорячи мовою сучасної лексики, Київська МАН – це такий собі «hub» для обдарованої молоді, де учні можуть знайти людей зі схожими поглядами на життя. Особисто для мене Київська МАН відіграла важливу роль: я віднайшов тих, на кого мені хочеться рівнятися, я потрапив у контекст сучасної української літератури, отримав (і продовжую отримувати) досвід та слушні поради від знавців (за які я вельми вдячний), коло моїх зацікавлень значно розширилося.
Окрім цього, Київська МАН – це мета. На сьогодні багато учнів демотивовані та дещо розгублені через різні причини, а швидкість суспільства версії ХХІ століття не дає можливості стояти на місці. Антуан де Сент-Екзюпері говорив: «Свобода існує лише для того, хто кудись іде». Мені важко не погодитись, адже за три роки навчання в Київській МАН відчуття продуктивності стало для мене одним із напрямків того, що я роблю.
Однак не варто вбачати в Київській МАН панацею або універсальний ліфт до ваших цілей. На мою думку, рівняння будь-якого успіху складається з праці та талану в рівних пропорціях. Насамперед все залежить винятково від вашої цілеспрямованості та нахабності до роботи. Завжди потрібно зважати на те, що дорога з’являється під кроками того, хто йде.
Малаш Олександра Василівна
1985 року народження.
Учасниця конкурсів МАН 1998,1999 та 2002 років (відділення літературної творчості).
Кандидат філологічних наук, молодший науковий співробітник Інституту мовознавства імені О.О.Потебні НАН України. Співавтор та редактор поетичної збірки «Метро в середині нас», автор роману «Любові багато не буває».
На момент написання першої МАНівської роботи мені було 13.
Я не дуже розуміла, навіщо це потрібно – лишатися в школі після уроків під наглядом учительки (світла їй пам’ять!), опрацьовувати купу літератури, по кілька разів переробляти написане… Не розуміла, для чого шукати комп’ютер, на якому можна було б свою працю набрати й роздрукувати (так, раніше офісна техніка була великою рідкістю!), краще цей час віддати улюбленим серіалам або пліткам із подружками. Та й поїздки на заняття втомлювали і, як мені тоді здавалося, забирали багато життєвого ресурсу.
Чим же для мене обернулася МАН?
По-перше, саме серед МАНівців я знайшла однодумців і друзів, із якими завше могла бути такою, як я є, й не пригинати голову, аби хтось часом не вирішив, що я деру носа. Тому що всі мої нові знайомі готові були цілодобово обговорювати доречність тієї чи тієї рими, життєпис або новостворений текст когось із модних тоді письменників. Вони ладні були кинутися на допомогу, коли в мене самої не складався сюжет, питали й моєї поради. Це було справдешнє відчуття команди – такою, про яку мріє будь-хто з нас.
По-друге, МАН завжди тримала в тонусі. Хоч як банально це звучить, але я мала куди рости. Поряд були наставники, які не дозволяли сказати собі: «Я геніальна, тож можна сісти й відпочити». Наші викладачі ставили непрості питання й мотивували до пошуку. А що ще потрібно молодій людині, яка ще блукає навпомацки?
Нарешті, МАН навчила мене говорити перед незнайомою аудиторією та чути інших. Ті, хто вміє це змалечку, може посміятися з цих слів, але для багатьох публічний виступ – доволі важке випробування. І якщо ти його успішно проходиш – ти герой.
Так, я пропустила всі улюблені серіали й плітки. Та чи сумую за ними нині? Аж ніяк.
Наші випускники – наша гордість.
Валентина СТАРОДУБ
Я навчалась у КПНЛ № 145, а у період із 1990 по 1993 рік відвідувала Київську Малу академію наук, секцію біології під керівництвом к.б.н. Володимира Івановича Назаренка.
Його чудовий нагляд та натхнення стимулювали мене досягати нових рівнів у біології, біотехнології і пізніше у фармацевтиці.
Протягом навчання у Малій академії я успішно брала участь у ряді наукових конкурсів та посідала призові місця.
Після закінчення університету захистила докторську дисертацію і отримала ступінь «доктора філософії» з біологічних наук. На даний момент я працюю в Голландії та очолюю свою компанію по регуляторному консалтингу – консультації щодо (біо) фармацевтичних препаратів, вакцин, медичних виробів та комбінованих продуктів.
Історія однієї МАНівської династії
А ми продовжуємо святкування нашого 10-річчя публікацією історій професійного становлення наших талановитих та обдарованих вихованцiв!
Своїх дітей, Лізу і Сашка Чалого, Надія Іванівна з малих років брала з собою на різні міжнародні наукові заходи та закордонні відрядження.
