Зустріч членів відділення хімії та біології з професором Олегом Машковим

30 січня на базі Науково-технічної бібліотеки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відбулася зустріч членів відділення хімії та біології Київської Малої академії наук учнівської молоді з Олегом Альбертовичем Машковим, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком Аерокосмічної академії України, професором, доктором технічних наук, який розповів про погляди В.І. Вернадського на біосферу. Поняття «біосфера», на думку академіка В.І. Вернадського, було сформульовано Ж.Б. Ламарком на початку XIX століття (без вживання самого терміну). Термін «біосфера» ввів австрійський геолог Е. Зюсс (1873 p.). Класичне визначення таке: біосфера – це сукупність усіх живих організмів на Землі.

Широке трактування вчення про біосферу належить В.І. Вернадському, який, вивчаючи взаємодію живих і неживих систем, переосмислив поняття біосфери. Він розумів біосферу як сферу єдності живого і неживого.

Сучасні дослідження внесли зміни в уявлення про структуру біосфери. В це поняття варто включати тільки ті елементи і характеристики, що знаходяться під контролем біоти, і не включати компоненти природи, які належать до геологічного минулого. Таким чином, до біосфери відноситься вся сукупність живих організмів і всі речовини, що знаходяться під контролем споживання, трансформації і продукування живими організмами.

Сучасна біосфера є «підсумком» тривалого історичного розвитку усього органічного світу в його взаємодії з неживою природою. Завдяки взаємодії абіотичних і біотичних факторів, біосфера знаходиться в постійному русі і розвитку.

Професор О.А. Машков зосередив увагу присутніх на тому, що жива речовина здатна відновлювати умови мешкання, порушені в результаті природних катастроф чи антропогенного впливу. Цю здатність живої речовини до регенерації екологічних умов виражає принцип Ле Шательє. Завдяки дії цього принципу  у біосфері здійснюється біологічне регулювання концентрації речовин. Іншими словами, підтримуючи певний хімічний склад навколишнього середовища, біота реалізує принцип Ле Шательє, направлено змінюючи співвідношення між синтезом і розкладанням органічних речовин, порушене у випадку збурення навколишнього середовища. Це підтверджується тим, що глобальні середньорічні потоки синтезу і розкладання органічних речовин компенсують один одного з відносною точністю до сотих відсотка. У теорії управління аналогічне явище зветься зворотнім зв’язком. Завдяки цим зв’язкам система повертається до первісного стану, якщо вироблені збурювання не перевищують граничних значень. У такий спосіб стійкість екосистеми виявляється явищем не статичним, а динамічним.

Суспільство і створена ним «інша природа» − не ракова пухлина на тілі Землі, а найбільший витвір і чудо природи, матеріалізований результат еволюції від найпростіших до найвищих форм її власної організації.

Наукова значимість вчення Володимира Вернадського про ноосферу полягає в тому, що він як натураліст, досліджуючи геохімічні процеси міграції речовини й енергії в природі, виявив геологічну роль життя, живої речовини в планетарних процесах, у становленні і подальшій підтримці динамічної рівноваги біосфери – продукту життєдіяльності і середовища існування живих істот. У цій живій речовині він виділив людину як планетарну силу, що змінює природні біогеохімічні процеси планети, здатну, керуючись знаннями, що складалися упродовж багатьох геологічних епох, впливати на зміни біосфери Землі.

Тривалий час людина була не в змозі регулювати перебіг глобальних процесів у природі. Ноосфера ж – свідомо створюваний людиною стан природного середовища. Вона включає постійний прояв процесів природи, але це кероване людиною природне середовище її існування. Оскільки такий стан ще не досягнутий, то називати сучасний етап зміни біосфери ноосферою зарано.

Відділення хімії та біології Київської МАН учнівської молоді висловлює щиру подяку вельмишановному Олегу Альбертовичу за дуже яскраву і насичену лекцію.

Чекаємо  нових зустрічей!