Вишиванка - символ української нації, яка є однією з основних відмінностей нашого народу. Особисто для мене - це спосіб виділитися та показати всім, що для мене є важливим моє походження і моя Батьківщина. Також я часто замислююсь над поняттям патріотизму: згадуючи українців, які виходили на Майдан і боролися за права кожного з нас та які до сьогоднішнього дня відстоюють кордони нашої держави, або ж дивлячись на видатних людей, що представляють Україну на світовому рівні та показують іншим унікальність української нації та культури. І порівнюючи себе з патріотами такого високого рівня, хочеться й особисто доводити свою любов, відданість, вірність рідній державі. Тому я вирішила, що поки найбільше, що я можу зробити - це носити вишиванку та показувати цим свою любов до українських традицій.
Звичайно, кожна вишиванка різна, так само як і різняться всі люди нашої держави. Та щось нас все ж поєднує - любов до України та українських традиції, всі які так віртуозно зашифорвані в цій прекрасній вишивці. Не дарма українській вишиванці присвячено так багато різних творів, віршів, пісень. Говорячи про це, не можна не згадати пісню видатного українського поета Дмитра Павличка: "Два кольори мої, два кольори Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори, Червоне - то любов, а чорне - то журба".
Терещенко Антоніна Арсентіївна,
вихованка секції загальної біології відділення хімії та біології Київської Малої академії наук учнівської молоді, учениця 11 класу гімназії біотехнологій № 177 Солом’янського району міста Києва.
