До 170-річчя з дня народження Вікентія Хвойки
Вікентій Хвойка – першовідкривач і засновник української археології, подвижник, який зробив багато наукових відкриттів. Він започаткував новий науковий етап в дослідженнях палеоліту України, відкрив ранньослов'янські археологічні культури на наших теренах і пам'ятки давнього Києва. Та найбільшим його подарунком людству стало відкриття в 1896 р. унікальної стародавньої землеробської культури IV – III тис. до н. е. Цю культуру Вікентій Хвойка назвав Трипільською – за назвою с. Трипілля (нині Київська область), поблизу якого він зробив свої перші розкопки давнього поселення. Трипільська культура – одна з ранніх розвинутих землеробських культур у світі.
Вікентій (Вікенс) Хвойка народився 21 лютого 1850 р. в місті Семіні, Чехія. В 1864 р. по закінченні комерційного училища в місті Хурдимі Вікентій переїхав до Праги. Там він захопився вивченням історії та старожитностей, познайомився з відомими чеськими істориками та археологами, опановував найпоширеніші європейські мови, читав багато спеціальної літератури. У 18-річному віці в основному пішки подорожував Австрією та Німеччиною. Відвідав історико-археологічні музеї у Нюрнберзі, Майнці, оглянув давньоримські земляні укріплення вздовж Рейну та Дунаю, середньовічні замки. У 27 років Вікентій переїхав до Києва, де викладав німецьку мову та малювання, займався агрономічною наукою. Він дедалі частіше повертався до свого захоплення стародавньою історією. І згодом присвятив своє життя археології.
Найвідоміші відкриття Вікентія Хвойки:
- Стійбище первісних мисливців на мамонтів — Кирилівська пізньопалеолітична стоянка — перша досліджена пам’ятка кам’яного віку в Східній Європі. Знахідкам, як і залишкам вогнищ від житлових споруд, понад 12-15 тис. років. Це відкриття Хвойка здійснив у серпні 1893 р.
- Трипільська рільнича цивілізація, що існувала на Подніпров’ї у IV-III ст. до н.е. Назвав він її «за найбільшим на знахідки місцем» — в околицях села Трипілля на Київщині. Вона є найпівнічнішою периферією давніх цивілізацій Стародавнього Сходу. До розкопок поблизу сіл Трипілля, Верем’я та Жуківка він узявся в березні 1897 р. Вчений досліджував трипільську культуру понад десять років.
- Могильники двох археологічних культур — зарубинецької (II ст. до н. е.-І ст. н. е.) та черняхівської (III-V ст. н.е.). Відкрив їх у 1898—1899 роках на березі Дніпра біля села Зарубинці на північ від Канева, а також поблизу села Черняхів під Кагарликом. Виявлені археологічні пам’ятки вперше довели значні впливи кельтської та провінційно-римської культур у глибині Південно-Східної Європи.
- Фундаменти мурованого князівського палацу часів Київської Русі на Старокиївській горі, у садибі лікаря Петровського неподалік Десятинної церкви. У садибі Петровського розкопали також велику братську могилу жертв татаро-монгольської навали Києва 1240 року й залишки давньоруських майстерень, де виробляли ювелірні прикраси з металу й емалі, керамічні кахлі.
- Він дослідив давньоруське князівське місто-фортецю Білгород у селі Білогородка під Києвом. Виявив тут потужні оборонні споруди, залишки кам’яного храму XII ст., величезний колодязь тощо.
Приватна колекція В. Хвойки стала основою археологічного відділу створеного наприкінці ХІХ ст. музею Товариства старожитностей та мистецтва — відділу, який на той час був одним із найбагатших в Європі. У зв’язку зі скрутним матеріальним становищем, він змушений був продати уряду за безцінь свою особисту колекцію старожитностей, аби тільки мати змогу продовжувати польові дослідження. Щоправда, її купили на гроші з міського бюджету й тому вона залишилася в Києві. Разом із М. Біляшівським Вікентій В’ячеславович був ініціатором створення вже згаданого Київського музею старожитностей та мистецтва, хранителем якого він був від початку його існування й до своєї смерті.
Похований В. В. Хвойка на Байковому кладовищі у місті Києві.
Сьогодні матеріали з археологічних розкопок, здійснених В. В. Хвойкою, складають значну частину археологічних фондів Національного музею історії України, вони широко представлені в музейній експозиції. Це велика кількість експонатів, якими ми можемо пишатися і які є матеріальним втіленням нашої історії. Та й існуванням самого музею, який зберігає й відриває для нас українську минувшину, ми значною мірою повинні завдячувати саме Вікентію Хвойці.
Під час інтерактивного квесту «Querite et inverietis» («Шукайте і знайдете»), який відбувся 18 грудня у музеї, манівці змогли ознайомитися з цими унікальними колекціями.
